На відео: казка-легенда Галини Римар "Про чарівні зернятка" (читає авторка).
Галина Римар
ПРО ЧАРІВНІ ЗЕРНЯТКА
(казка-легенда)
Завантажити казку-легенду Галини Римар "Про чарівні зернятка" (txt.zip)
Було це ще тоді, як у наших українських селах і містах щурі не водилися. Звісно, давненько було. Жили собі люди, багато працювали, та ж на себе робили, і добрячі запаси на довгу зиму мали.
От якось прийшов вечір. Треба меншенькій дитині казочку казати. Аж не знають, якої. І дідусь не надумає, і бабуся, і тато, і мама, і старші братики й сестрички. Усі казки вже розказали...
Аж тут бабуся згадала, як бачила, коли вносили хліб (урожай), одна Казочка на снопику сиділа. Пішов на тік* батько - не знайшов. Пішла мати - теж не побачила. Пішли старшенькі діти - марно.
Тож пішла бабуся - віднайшла того снопика з гарним перевеслом, але казочки там уже не було. І пригадала вона, як її бабуся ще від своєї бабусі чула, і їй повідала, що колись дісталося їм від Святозара зернятко чарівне, яке вони мали щороку висівати і його діток-зерняток дбайливо збирати та знову сіяти й гарно доглядати. Бо прийде пора - і станеться Диво. Розповіла про це бабуся усім - якраз і малечі замість казочки.
Обмолотили ж того снопика, борошенця змололи і спекли в добру пору в печі коровай. Та такий же ловкий він удався - великий, пишний! Умили його злегка джерельною водицею, укутали рушниками домотканими. Почекали. Та й відкраяли першу скибку бабусі - і стала бабуся такі казочки казати, що і старий, і малий заслухається! Дали по скибці дітям - а ті на різних інструментах заграли, та так вправно і вміло, що ноги самі в танок біжать, а як заспівали - то й соловейки примовкли-заслухалися! Тоді усіх діток свого краю цим хлібцем почастували.
І сталося Диво. І став наш рід український найталановитішим у світі.
У тих діток народжувалися ще талановитіші діти! Тож з усіх усюд почали до нас гості приїздити, чудувалися, що за нарід! Бо за що не візьметься - усе в нього ловко так виходить, що диву даються. І незлобний, приязний люд, а що вже працьовитий!
"І майстри на всі руки, і співаки найчудовіші, і сади у них найкращі, й огорожі вербові затишні, і городики родючі, і квіти запахущі..." - казали.
А далеко за височезними горами царював змій нечистий. І прочув про це. Та й почала його заздрість гризти і вдень, і вночі. Аж схуд від злоби. Зібрав усіх своїх вірних підданих і став намовляти, аби днями й ночами не спали, а мізкували, як знищити той народ, їх благодатний край захопити, а талан і талант собі загребти...
І дізналися злозичливці, що сила народу тримається на чарах Слова й Зернятка. То й стали так чинити, аби забули українці, хто вони, якого роду, та й мову свою їм нав'язати. У щурів перетворилися, скрізь стали безлад великий чинити. І робили своє чорне діло багато століть!
Що довірливими були русичі, то ті до них своїх засланців підсилали, і нечисті наших новонароджених діток викрадали, а своїх дітей натомість підкладали. Наших маляток талановитих у свій злий край забирали, по-своєму ростили і з покоління в покоління зло до нашого роду вселяли.
А людей найкращих наших зі світу підло зживали, щоб не родили більше розумних і талановитих... Нечестивці.
Бачив це Світлосил, попереджав недобрих, та ті не зважали, а що далі, то більше розпоясувалися. Вже й зерно майже все від народу відібрали, щоб з голоду згинули...
І послав кару Світлозарів син - Світлосил - і потонуло те царство у пітьму!
А нарід мій живе і вічно житиме, бо зародив його Світлозар Ясний і завжди оберігатиме. Лиш добрими й уважними будьмо. Будьмо ж, брати мої русичі!
--------
* Тік - розчищене місце, спеціально підготовлений майданчик надворі або в приміщенні для молотьби, очищення і просушування зерна.
Казка люб'язно надіслана авторкою спеціально для читачів "Малої Сторінки".
Читайте також на "Малій Сторінці":
