|
- Ха-гоп та чук-чуки,
Взяли ноги в руки,
І зловили.
Два Гаврили
Зайця зловили.
Заєць же, як теля.
Я і сам звідтіля!
Ще як був маленьким,
Запитайте в неньки,
Раз хотів збрехати,
Ох, і била ж мене мати,
Ох!
- Ох-гоп та чук-чуки,
Натерпілись муки
Два Гаврили
Допоки зловили.
З кілометра п’ятого
Діставали клятого:
Ледве за роги
Стягли з дороги
Зате класно:
Мали м’ясо,
О!
- О-гоп та чук-чуки,
Не йде м’ясо з думки,
Котре зловили
Два Гаврили,
Зайця зловили.
А там хто? Онисько,
І не там, а близько:
Пре макітру
Проти вітру;
Й на зайця коситься:
«В макітру не проситься,
А?!»
- А-гоп та чук-чуки,
А чиї то звуки?
Так і є – Прокіп;
У руках окріп;
А то що на нім?
Не то що – Охрім;
Мале, булькате,
А їсть багато;
Малий горох,
А жре за трьох;
Ось, з шапки – смик!;
Що «смик»? Часник.
Дай!
- Дай-гоп та чук-чуки,
Вогнище – наука;
Розпалили
Два Гаврили,
Котрі зловили,
Зайця зловили…
От і казка вся!
Ой, та не вся –
А поле вівса?
Що поле вівса?
В полі – полянка:
Каша – вівсянка,
На!
- На-гоп та чук-чуки,
Беруть ложки в руки
Два Гаврили,
Котрі зловили,
Зайця зловили;
І підсіда Онисько
До макітри близько;
Тут же і Прокіп,
Що приніс окріп;
І той, що сидить на нім,
Малий Охрім;
Мале, булькате,
А їсть багато;
Малий горох,
А жре за трьох;
Іде степом дух –
У-х-х!
- Ух-х-гоп та чук-чуки,
Хто це степом грюка?!;
Їсти біжить?!. А-а, Архип;
Що вчора охрип;
Що на прізвисько Ніс…
Хоч би хліба приніс!
Але, ні, біжить,
Аж в очах сльоза;
Але, ні, кричить…
Що кричить?
«Коза!..»
А яка коза?
І при чому тут коза,
Га?!
- Га-гоп та чук-чуки…
|
|
