Василь Шаройко. "Щоб сонечко світило" – ілюстрована збірка віршів для дітей

 

 

Василь Шаройко

ЩОБ СОНЕЧКО СВІТИЛО

(збірка віршів для дітей)

До поетичної книги Василя Шаройка "Щоб сонечко світило" входять веселі, з лагідною усмішкою, вірші про дітей, про природу і тварин, про чуйне ставлення до всього, що оточує людину.

 

Завантажити текст віршиків з книжки Василя Шаройка "Щоб сонечко світило" (txt.zip)

 

 

 

 

Василь Шаройко
 
ДУЖЕ ХОЧЕТЬСЯ УЗНАТИ

Гриць
Звертається до Нати:
— Дуже хочеться узнати: 
Де тоді,
Як ніч надворі,
Сонечко ховається?
— Та воно ж тоді 
На зорі
В небі розсипається!

 

 

 

* * *

 

 

ЗРОЗУМІЛО

 
В дитсадок 
Іде Вадим 
Мимо хлібзаводу. 
Зирк —
Сьогодні білий дим 
З димаря виходить. 
Мить подумавши, 
Малий 
Каже:
— Зрозуміло!
Вчора
Чорний хліб пекли, 
А сьогодні —
Білий.

 

 

 

* * *

 

ПРО ПІВНИКА ТА КУРОЧКУ

Як тільки 
Курочка 
Знесла яйце,
То зразу ж 
Півник
Сповістив про це. 
Крильми змахнувши, 
Закричав:
—    Ку-ку-рі-ку-у-у! 
Я-єч-ко
Є у нас 
У кур-ни-ку!
А курочка 
До нього:
—    Ко-ко-ко...
Який же,
Петю,
Ти хвалько!

 

 

* * *

 

 

 

 

ДИВНИЙ М’ЯЧ

Загадка-жарт

Дідусь Матвій 
Маленькій Зіні 
Купив м’яча у магазині.
Той м’яч —
Великий та рябий...
Таким не грають футболісти. 
— Дивися, Зіно,
Не розбий.
В обід його 
Ми будем їсти.

Хай здогадається 
Читач,
Як називається 
Той м’яч.

 

* * *

 

ХТО СТАРШИЙ

До Федька 
Підсіла раз 
В дитсадочку Няня:
—    Хто, 
Признайся, 
Старший з вас: 
Ти
Чи ваша Таня? 
І Федько, 
Задерши ніс, 
Мовив:
—    Таня наша 
Через те,
Що я підріс, 
Вже тепер 
Не старша.

 

 

* * *

 

 

 
ЩОБ СОНЕЧКО СВІТИЛО
 
— Мамо! —
Кличе донечка.— 
Подзвони 
До сонечка,
Попроси світити,
Щоб раділи діти!

 

 

* * *

 

 

ЩО ЗА ПТАШКА?

— Друзі!
Хто з вас відгадає: 
Що за пташка 
Так співає?..
Як горобчик 
Цвірінчить,
Мов сорока 
Скрекотить,
Наче качка 
Кряче,
Мов дитина 
Плаче,
Вимовляє,
Як захоче,
Навіть деякі 
Слова,
То мов курочка 
Сокоче,
То регоче,
Мов сова...
Хто ж виспівує 
Отак?!
Молодці!
Вгадали!..
Шпак.

 

 

 

* * *

 

 
МІСЬКИЙ ОНУК

Приїхав з міста у село 
Онук у гості до бабусі.
А вранці,
Тільки розсвіло,
Вона йому:
—    Не розберуся...
Чому це півні не співали?! 
Невже з тобою ми проспали? 
Онук підказує:
—    А ти
Їх не забула завести?

 

 

* * *

 

 

 

 

БУДЕ ПОЛОВИНКА
 
Мама
Лагідно Маринці:
—    Збігай, доню,
До крамниці
І купи півбанки 
Свіжої сметанки.
—    Треба повну!..— 
Руки в боки 
Узяла Маринка.—
А дійду додому поки,— 
Буде половинка.
 

 
 

* * *

 

 

ВІРШИК ПРО ЛІДКУ, ГОЛКУ І НИТКУ

Оточили 
Діти Лідку...
—    Перестань!
Чого ти плачеш?
—    Не вкладу-у-у
У голку-у-у нитку-у-у!..
—    Може, вушка 
Ти не бачиш?
—    То не я,— 
Схлипнула Лідка.—
То його
Не бачить нитка.

 

 

* * *

 

 

ОЛЯ МАТЕРІ ГУКА

Вмивши братика Сашка,
Оля матері гука:
— Глянь, які ми чисті!
Дай нам швидше рушника: 
Руки в нас краплисті!

 

 

 

 

* * *

 

 

 

НЕ ПЕРЕСКОЧИВ
 
Син
В костюмчику брудному 
З дитсадка 
Прийшов додому.
—    Що ж ти робиш, 
Лобуряко?!—
Тато
Злиться дуже.—
Я ж казав:
«Не перескакуй 
Дошові калюжі!»
—    Тату!
Не збагну ніяк я:
І чого ти хочеш?!
Ти казав:
«Не перескакуй».
Я й не перескочив.

 

 

 

* * *

 

 

ЗНАЄ

— А я знаю,—
Мамі Ріта,—
Чом накидкою накрита 
Знов моя подушка!..
То для того,
Щоб її
Не вкусила мушка.

 

 

* * *

 

 

 
НА ДОЛИНУ БІГ БИЧОК

(З М. Наволочкіна)

Чок, чок,
Чок, чок —
На долину 
Біг бичок.
Головою 
Крутить Лиска:
— Му-у-у!
Не бачили Бориска?
Ми,
Хоч бачили,— 
Мовчок:
Хай побігає бичок!

 

 

* * *

 

 

ПІДКАЗАЛА

—    Підкажи,—
Гнат зве Галинку,— 
Рвуть коли
В саду малинку? 
Підказала 
Галя вмить:
—    Рвуть тоді,
Як сторож спить.

 

 

 

 

* * *

 

 

КИЦЬКА ПОМИЛИЛАСЬ

— Тату, бачите? — 
Людмила
Голосно сміялася.— 
Кицька
М’ячик прокусила,
Як я з нею гралася! 
Мабуть, вирішила кішка, 
Що не м’ячик то,
А мишка.

 

 

* * *

 
 

ПОМІЧНИЦІ

Діти мамі 
Говорили:
—    Ми сьогодні 
Посуд мили!
—    Молодці! —
Радіє мати,
Що взялись 
Допомагати. —
І ти мила теж, 
Оленко?
—    Ні,-
Відказує маленька.— 
Мили
Тільки Зіна й Алла. 
Я
Розбитий підбирала.

 

 

 

* * *

 

 

СЕСТРИЧКА

У моєї 
У сестрички 
У косичках 
Білі стрічки.
Хоч вона ще 
І мала,
Та сама їх 
Заплела.
Одягла 
На себе Катя 
(Теж сама!)
Біленьке плаття, 
Взула білі 
Черевички —
Не впізнать 
Теперь сестрички!.. 
Здивувалась 
Навіть ненька:
— Це ж чия 
Така біленька?!

 

 

* * *

 

 
ДОВГОВУХИЙ ЗАЙЧИК

(З В. Гардзея)

Близько
Подих завірюхи. 
Плаче зайчик 
Довговухий:
—    Страшно... 
Валянців немає. 
Хто ж
Для мене 
Їх придбає?!
Біля стогу 
Мама й татко 
Заспокоюють 
Малятко:
—    Та не бійся 
Ти зими.
Купим валяночки 
Ми.
Усміхнись.
Візьми хустинку, 
Витри сльози, 
Любий синку!
Син
Скривив 
Усмішку хитру:
—    Сльози 
Вухами
Я витру.

 

 

* * *

 

 

НАША БАБА СНІГОВА

Славик Люсі:
—    Мов жива,
Наша баба снігова!
Ми гуртом 
Її зліпили
На подвір’ї дитсадка.
Ми бабусі причепили 
Ніс червоний з буряка.
Очі в неї —
Дві вуглини,
Брови в неї —
Дві пір’їни,
Рот у неї —
Із морквини,
Борода —
Із картоплини,
Із мочалки —
Жовті вуса...
—    Це ж дідусь! —
Славкові Люся.—
В нього ж — вуса!
А бабусі,
Як відомо,
Всі безвусі.

 

 

* * *

 

 

 
ЛІЧИЛОЧКА

Я
Умію
Рахувать!
Раз, два, три, 
Чотири, п’ять... 
Пояснити 
Можу всім: 
Далі — шість, 
А потім — сім, 
Вісім, дев’ять, 
Десять... 
Потім... 
Запитати 
Треба 
В тьоті.

 

 

* * *

 

 

 
ПРО ПЕТРИКА ТА МАННУ КАШУ

Мабуть, змовилися старші... 
І знайомі, і свої —
Всі вмовляють,
Щоб я каші 
(Ох і хитрі!)
Більше їв.

Вранці мама:
—    З’їж, мій синку,
Каші манної тарілку!
Кашу, Петрику,
Щоб знав ти,
їли навіть космонавти! 
Їж і ти —
Враз підростеш,
Космонавтом станеш теж. 
Я, звичайно, й сам не проти 
Космонавтом стать, пілотом... 
Тільки їсти кашу-манку 
Все одно не буду зранку.

Наближається обід —
І мене вмовляє дід:
—    Петре, я в літа твої 
Стільки каші попоїв!..
Сил набравсь від неї змалку, 
А тепер — дивись — рибалка!
 
Взяв би я тебе до нас,
До рибалок, на баркас,
Рибу разом би ловили.
Та у тебе мало сили,— 
Сумно каже дід Василь.— 
Мало каші ти їси.

—    Що ж,—
Признавсь я діду Васі,— 
Хочу плавать на баркасі. 
Тільки їсти кашу манну 
Все одно в обід не стану.

 

 

 

* * *

 

 

З ЧОГО ДВІЙКА?
 
Тато
грізно
До Матвійка:
—    А сьогодні 
З чого двійка? 
А Матвійко 
Тату сміло:
—    Як і завжди, 
Із чорнила.

 

 

 

* * *

 

 
НАВЧИЛАСЬ

Споріднені слова вивчали 
І всі у класі помічали, 
Їх добирать неважко.
Двір, дворище, дворняжка...
А вдома ввечері хвалилась 
Своїй бабусі внучка:
— Я слів споріднених навчилась!.. 
Двір, дворик, наша Жучка...

 

 

 

* * *

 

 

ДЕСЬ ПОВИПАДАЛИ

Вчитель
Бережно розправив 
Зошита у Вови...
—    Що ж ти 
Знову не поставив 
Знаків розділових?!
—    Ставив! —
Каже той лукаво.— 
Як ви зошит брали, 
То вони тоді, Їй-право,
Десь повипадали!

 

 

* * *

 

 
ТУТ СПРАВА ОСЬ У ЧІМ...

— Торочить 
В школі 
Дітвора,
Що твір 
Списав я 
У Петра.
У нас 
І справді 
Схожий твір. 
Тут справа 
Ось у чім 
(Повір
Мені, Сашко, 
І не сором): 
Я
Твір писав 
Його пером.

 

 

* * *

 

 

 

ЗАСПОКОЇВ

Жарт

Зиркнув Гриць 
На лікаря 
З-під лоба:
—    Чув я:
Геніальність —
Це хвороба...
Лікар посміхнувсь, 
Пригладив брови...
—    Заспокойся, хлопче. 
Ти — здоровий.

 

 

* * *

 

 

В ЧІМ РІЗНИЦЯ
 
—    Чи не знаєте різниці 
(Нумо, діти, нумо!)
Ви між світлом блискавиці 
І звичайним струмом?

Підвелася учениця...
—    Знаєм, безумовно.
Ось різниця:
Блискавиця 
Світить безкоштовно.

 

 

 

* * *

 

 
А САМІ ПРИБИЛИ

У спортзал сьогодні знову 
Гриць заходить радий,
На підлозі двопудову 
Гирю ніжно гладить.

Кажуть хлопці малюку, 
Сміючись при тому:
—    Ех, тобі оце б таку!
Що ж, бери додому...

Гриць смикнув разів зо три 
З усієї сили...
—    Бач, ви кажете: «Бери», 
А самі прибили.

 

 

 

* * *

 

 

ШКІДНИКИ ТА ОХОРОНЦІ

Питає вчитель 
Учня на уроці:
—    Які в саду
Є шкідники та охоронці?
—    Сергійко та Гаврилко — 
Шкідники,
Бо в сад частенько 
Ходять по грушки,— 
Відповідає
Вчителеві хлопець,—
А пес Рябко —
Надійний охоронець.

 

 

* * *

 

 

В ПЕРЕПОВНЕНІМ ТРАМВАЇ

В переповненім
Трамваї
Місця
Гнат не уступає 
Дідусеві...
А дідусь:
— Що ж, сиди.
Я обійдусь. 
Настоятися 
Успієш 
Ти тоді,
Як постарієш.

 

 

* * *

 

 

ЧИМ ЖЕ ГРИЗТИ?

Батько
Знов повчає сина:
—    Чи збагнеш колись ти? 
Щоб учитися відмінно,
Слід науку гризти!
Зрозумів мене, Євгене?
—    Ні, мій татку любий!
Чим же гризти?!
Гляньте:
В мене
Випадають зуби.
 

 

* * *

 

 

 

ХИТРЕ МІСТО

—    В Лондоні 
Тумани часті,—
Вчитель учням каже.— 
Зараз
Хтось із вас 
На карті
Лондон хай покаже... 
Подає
Указку Вані.
Та Іван Затявся:
—    Я не можу...
У тумані
Лондон заховався.

 

 

* * *

 

 

ВІДПОВІВ
 
Вася гордо розповів 
Братові Панасу:    
—    Дати відповідь зумів 
Я один із класу!

—    І яке ж, Васильку, вам 
Задали питання?
—    Нас питали: «Хто не сам 
Виконав завдання?»

 

 

 

* * *

 

 

СПРАВЖНЯ ПРИЧИНА

(З І. Сабчука)

Учитель Петрику:
—    Чи ти такий ледачий, 
Що тато твій
Тобі розв’язує задачі?!
—    Не в тім причина,— 
Петрик червоніє.—
А в тім,
Що мама
Їх розв’язувать не вміє.

 

 

 

* * *

 

 
ОЦЕ МАЙСТЕР!..

Онук радіє:
— Діду, бач?! 
Я
Розібрав 
І склав 
Приймач!
Тепер,
Дідусю,
Є у нас 
Аж сім 
Деталей 
Про запас!

 

 

 

* * *

 

 
КМІТЛИВІ ДІТИ

— Діти, ложку золоту 
Я поклав у кислоту. 
Поясніть,
Якщо хто зна,
Чи розчиниться вона?

Всі гукнули хором:
—    Ні-і-і!
—    А чому? Скажіть мені.
—    Бо інакше Ложку ту
Ви б не клали в кислоту!

 

 

 

* * *

 

 
ХВОРИЙ ЗУБ

(З В. Матвіенка) 

Хлопчик
Рано пробудився: 
Зуб
У нього 
Разболівся.
Тож не спиться 
Й не лежиться...
Йти до лікаря 
Боїться. 
П’ять годин
Сяк-так тримався...
Потім
Хлопчик
Раптом здався
І до лікаря Іде.
Той
Розмову з ним веде:
—    Як зовуть тебе?
—    Якуб.
—    Покажи мені 
Свій зуб.
Хлопчик 
Стиснувся умить:
Це ж
Сильніше заболить!..

Та не встиг він 
Крикнуть «Ах!» — 
Зуб
У лікаря в руках.

 

 
 
 
* * *

 

 

ХТО РОЗПЛУТАЄ СЛОВА?

(З П. Сушка)

За струмком 
           дзюрчить село, 
Небо
           в сонечку зійшло, 
У ставку
           сплеснувся шпак, 
У садку
           співа щупак, 
Вистрибнув 
           на півня пліт, 
Кукурікнув 
           сірий кіт,
Сіла квітка 
           на бджолу,
Дуб старий 
            спиляв пилу...
Хто ж
            розплутає слова?! 
Ви
            не зможете, бува?

 

            
            
            
* * *

 

 

 

З ВИНИ ПОГОДИ
 
— Німецьку мову,— 
Дмитрик
Розповідь почав,—
Я уві сні 
По радіо вивчав.
Тому
В моїй вимові 
(В тім вина погоди)
Є атмосферні перешкоди.

 

 

 

 

 

* * *

 

 

 

НА ІСПИТІ

На іспиті 
Валері викладач:
—    Уявим:
Ти — актор,
А я — глядач...
—    Прекрасна думка!— 
Згодився Валера.— 
Тепер
Давайте викличем 
Суфлера!

 

 

За матеріалами: Василь Шаройко. "Щоб сонечко світило". Вірші. Художник К. В. Солодка. Симферополь, видавництво "Таврія", 1990 р., 32 с.

 

 

Більше віршів Васил Шаройка на "Малій Сторінці":