Уляна Кравченко
ПРОЛІСКИ
Сонечко сіяє повне сили й хвали,
Вітерець тепленький віє між лугів —
А з небес блакиту, із спокою царства,
Весну нам віщує жайворонків спів.
Весну нам віщує, — хоч весна з зимою
Ще не раз завзяту боротьбу ведуть —
Молодую зелень — прапор перемоги,
Ще і сніг покриє, і зморозить лють.
Не тривожся, серце! Бач, з снігів і льоду
Квіти розквітають в захисті сосон —
До світла і тепла, до життя і сонця
Проліски піднесли ряд дрібних корон.
* * *
Уляна Кравченко
КВІТИ
Квіти! О, вітайте, квіти,
Ви весни найкращі діти!
По снігах і хуртовині
Мир віщуєте людині.
Ледви вкрили ви леваду,
Серденько найшло розраду.
Чар принесли ви з собою,
Пахощами й барв ігрою.
Діти любі, чемні діти -
Й ви в житті неначе квіти,
В личку щирість вам зоріє,
Око і душа радіє.
Ваша ніжність, ваша врода -
Се для мене насолода.
Забуваю зло і муку,
Бачу щастя запоруку.
Серед зілля маєвого
І проміння золотого,
Як вас бачу, любі діти,
Ви, життя найкращі квіти,
Вірю — здобудемо долю,
Правду, і добро, і волю.
У розкоші потопаю,
Діти! Ви - завдаток раю!
* * *
Уляна Кравченко
КОНВАЛІЇ
Дзвіночки конвалій покрили діброву,
Ах глянь, що в дзвіночках тих чару і дива,
І квітів тайну зрозумієш ти мову,
У тебе ж, дитино, душа так чутлива...
І мусиш ти квітів тих чар відчувати,
І будеш любити, як я їх любила —
Любити красу їх ніжну й аромати —
Любов до природи — велика то сила!
Любов до природи велика то сила,
Що розкішно буде серце поїти,
До діл вона добрих подасть тобі крила,
Дитино, хай будуть з тобою все квіти!
* * *
Уляна Кравченко
ЛЕЛІЇ
Бачиш, доню, цвіт лелії,
Що нині зацвів,
Одягом велично-пишним
Весь сад прикрасив.
Стебло струнке несе високо
Над дрібний хабаз —
На сніжистобілій шаті
Плям нема ні раз.
В чаші скарб скривав — росу
Чисту мов алмаз —
Красоту святу, велику
Цвіт з'єднав цей враз.
І тому саду цілому
Надає краси...
Серця чистої картини,
Доню, бережи!
Бо як цвіт красою сяє
У цілім саді,
Сяти можеш чеснотою
У людській сім'ї.
Як на цвіту білій шаті
Сяє та роса —
Так нехай і з личка сяє
Серденька краса.
Розум твій збери у правду
Грудь чуттям огрій —
Будеш у людській родині
Цвітом цих лелій.
Серця чистої картини,
Доню, бережи!
Тарний цвіт саду цілому
Надає краси.
* * *
Уляна Кравченко
КВІТКА І ГУСІНЬ
Жила квітка у садочку
і лиха не знала,
В світлі сонця листя гріла,
Росою вмивала.
Аж раз гусінь препогана
На квітці усіла,
Їла з неї лист за листом —
Пупіночки з'їла.
Із стебельця, мов із серця,
Добрі соки пила,
Поки квіточка головку
Вниз не похилила.
І життя не стало квітці —
Шкода квітки, шкода!
Бач, щоб в тебе не пропали
Щастя і свобода!
Бач, дитя: як черв до квітки
Закрався тихенько,
Так дістатись може злоба
У твоє серденько.
То змарніють твої сили,
Потемніє врода,
І життя пропаде даром...
Шкода квітки, шкода!
* * *
Уляна Кравченко
НЕЗАБУДКА
Квітко з зіркою ясною,
Квітко ніжна з синім оком,
А відкіль ти тут узялась
Над водою, над потоком?!
Як огрілася землиця
Від весняного проміння,
Так на крилах теплий легіт
Тут заніс дрібне насіння.
Хто ж тебе поїв і плекав,
Зберігав тебе як треба,
Малював листки і цвіт цей,
Цвіт, що має колір неба.
Дощик і роса поїли,
Вітер колисав легенько, —
Цвіт мій сонце малювало
Плекала земля, мов ненька...
Ще скажи, як звешся, квітко,
Я тебе так полюбила,
До життя яка — скажи ще —
Тут тебе призвала сила?
Незабудкою я звуся
Це затям, дитино мила,
А життя мені дала та,
Що й тобі, могутня сила.
І за тебе, і за себе
Силі цій подяку зложу!
А твій цвіт мені дорожчий
І за ясмін*, і за рожу.
Цвіт мені твій, незабудько,
Все окрасою хай буде —
Хай за щире, добре серце
Не забудуть мене люди.
(* Ясмін - жасмін, рослина)
За матеріалами: Уляна Кравченко. "Жмуток поезій для дітвори". Перемишль, 1921 рік (Накладом Народного Базару - 3 друкарні Кнолєра і Сина). https://archive.org/
Більше віршів про рослини на нашому сайті:
