Наталя Карпенко. Дитячі вірші про зиму


Наталя Карпенко. Вірші про осінь та про зиму

  

 

Наталя Карпенко

   СКОРО ЗИМА...

Листопаду при кінці
Не до сміху.
Поховались горобці
Попід стріху. 

Опустились до землі
Хмари низько.
І у місті, і в селі
Стало слизько.  

Побілив лапатий сніг
Пізню вроду.
Виліз грудень на поріг, 
Студить воду. 

Морозяка-морозець 
Зір насипав. 
Біля брами промінець
Тихо хлипав.

 

* * *

 

НЕ ЧЕКАЛИ?..

Не чекали зими й холоднечі?
Їде грудень на білім коні.
Горобина зіщулила плечі
І жаліється тихо мені.

Їй незатишно, хай їй поспиться,
Поки ліплять морози грудки.
Хай летить і мете сніговиця, 
Хай загинуть усі шкідники.

Гонить віником холод хвороби,
Бруд ковтають сніжинки й сніги.
Начувайтеся взимку мікроби,
Ті морози таки до снаги.

Ну а дереву треба поспати,
І землі відпочити, й траві…
Годі нам щозими нарікати, 
Всьому час… Будуть весни нові.

 

 

     Наталя Карпенко. Дитячі вірші про зиму. Грудень.

 

 

     ГРУДЕНЬ-КОЗАК

Грудень ніг не намочив,
Грудень сонцем двір умив.
Срібний подих, срібний слід,
Ще нівроку… Ще не дід! 
Грудень махом без вагань
Випив воду з калабань. 
Грудню, ти у нас козак,
На всі витівки мастак.
Тільки треба у двори
Натрусити сніг згори.
Білу хмару запрягти,
Голу землю зодягти.

 

* * *

 

ВСЕ ПРИНИШКЛО...

Все принишкло недарма,
Підкрадається зима.
Ліс розкутаний стоїть.
У барлозі спить ведмідь.
Білка гріється в дуплі
На м’якенькому кублі.
Під кущем знайшов їжак
З моху й листячка лежак
І пірнув у теплі сни.
Ще далеко до весни!
Непереливки зайцям,
Небезпека тут і там!
Скрізь голодні хижаки,
І лисиці, і вовки…
Ходить в зграї сірий вовк,
Лось і олень збільшив крок.
Настовбурчив гілля дуб,
Холоднеча шкірить зуб!

 

 

Наталя Карпенко. Дитячі віршики про зиму

 

 

             ГРУДЕНЬ

Опустилось небо до землі,
Затягнулись кригою калюжі,
Дмуть вітри пронизливі та злі,
Сірий день зіщулився від стужі.

Все довкіл очікує на сніг,
Мерзнуть уві сні поля й діброви.
Не виходить сонце за поріг,
Супить грудень вибілені брови.

 

 

Наталя Карпенко. Дитячі вірші про зиму

 

 

 ЗИМА ЗАБЛУКАЛА

Рік до фінішу біжить, 
А надворі не сніжить, 
А надворі не мете...
Щось з погодою не те!

Заблудилася зима,
Знову снігу в нас нема!
Дощ вихльоскує хвостом,
І плюс десять за вікном!

Подає природа знак –
Щось ми робимо не так!
Вийшов вибілити світ
Замість снігу первоцвіт!

 

 

 

Наталя Карпенко. Дитячі вірші про зиму.  Бурулька.

 

 

          БУРУЛЬКА

Промінець проліз у шпарку,
Посріблив похмуру хмарку,
Сів на дах, а там – бурулька…
Крап! Упала перша  булька.

– О-йо-йой, – кричить носата,
На даху мої малята,
Не тягни мене донизу…
О-йо-йой, впаду з карнизу!

– Не сумуй, бурулько-ненько,
Я зніму малят швиденько.
Підставляй свої долоньки…
Крап! Летять сини і доньки. 

 

 

 

Наталя Карпенко. Дитячі вірші про зиму. Зимова сукня.

 

 

ЗИМОВА СУКНЯ

Тремтить сухе бадиллячко,
Оголене до ніг.
Прикрив торішнє зіллячко
Полою білий сніг.

Зів’яли трави росяні,
Поснули деревця.
Старенька сукня осені
Зимі не до лиця.

Стирчать латками сірими
На сукні всі дірки.
Зима снігами білими
Заштопує боки.

 

 

 

Наталя Карпенко. Дитячі вірші про зиму

 

 

    ТКАЛА ЗИМОНЬКА...

Ткала зимонька білу сорочку, 
Із бурульок плела оторочку.
Снігу білого з хмар натрусила, 
У підмайстри мороз запросила.

Сів мороз за сріблясті верстати,
Став сріблясті зірки витинати,
Витинає і сонечко будить,
Як зоріти без променя буде? 

Посміхнулося сонечко з неба,
Хвилюватись морозу не треба!
В кожній зірочці вогник палає,
На сорочці у піжмурки грає.

 

 

 

Наталя Карпенко. Дитячі вірші про зиму. У грудня нежить.

 

 

     У ГРУДНЯ НЕЖИТЬ

Стоїть погода така похмура…
У грудня нежить, температура!
Лягли на плечі йому тумани,
Його колотить і лихоманить.

Він, певно, трохи перестарався,
Коли з порога до праці взявся,
Коли морозом тріскучим вмився…  
Наш місяць грудень десь застудився.

 

 

 

Наталя Карпенко. Дитячі вірші про зиму. Дощ у грудні.

 

 

      ДОЩ У ГРУДНІ

Дощ у грудні – креснуть криги,
Ці відлиги не до шмиги.
Впала баба снігова,
Мокра в баби голова.

Баба вмилася сльозою,
В капелюсі сніг з водою.
Загубила баба ніс,
Пес до буди ніс поніс.

Обійняла баба ніжки… 
Де ти, бабо? Там, де сніжки
Тануть в нашому дворі,
Плаче хмара угорі.

 

 

 

Наталя Карпенко. Дитячі вірші про зиму. Ляпавиця.

 

 

             ЛЯПАВИЦЯ

Сьогодні з обіду вже стало темніти.
За вікнами вітер погойдує віти,
Бурмоче тихенько про щось ляпавиця,
Заплаканій хмарі у небі не спиться.  

Жаліється хмара, що втратила крила,
Що втратила віру і стала безсила.
Що сонце не хоче її обійняти,
А вітер повіявся віти гойдати.

 

 

 

Наталя Карпенко. Дитячі вірші про зиму. Треба зиму попросити.

 

 

 

ЧИ ТО ДОЩ, ЧИ ТО СНІГ

Чи то дощ, чи то сніг
Скатертиною ліг,
Закував всі шляхи,
Полонив всі дахи. 

Збив носок чобіток – 
На дорозі каток.
Гріє гальма підбор – 
На дорозі затор. 

Вкрили стежку льоди,
От санчата б сюди,
От би нам  ковзани…
Скільки тої зими. 

 

 

Наталя Карпенко. Дитячі вірші про зиму. Чи то дощ, чи то сніг.

 

 

 

ТРЕБА ЗИМУ ПОПРОСИТИ...

Треба зиму попросити
Білим снігом землю вкрити.
З’їла мжичка білий сніг,
Сніг в калюжки спати ліг.

Треба хмару попросити,
Годі, хмаро, сльози лити.
Сірі ранки, сірі дні,
Стали вулиці сумні.

Треба сонце попросити
Сіру хмару звеселити.
Вмити хмару промінцем,
Втерти хмару морозцем.

 

* * *

 

БІЛИЙ ПУХ

– Що це падає таке
Біле-біле і м’яке,
Біле і сріблясте,
Біле і пухнасте?

– Це, кицюню, білий сніг.
Він вкриває сто доріг
Білим-білим пухом,
Білим капелюхом.

– Студить спину білий пух,
Він не гріє, як кожух.
Без чобіт і шапки
Мерзнуть вуха й лапки.

 

 

 

Наталя Карпенко. Дитячі вірші про зиму. Дід-вітровій.

 

 

         ДІД-ВІТРОВІЙ

Гупає, стукає дід-вітровій,
Проситься дідо до нас на постій.
Витріпав поли, напнув рукави
І насміхається: – Нумо, злови!

– Гостю непроханий, прошу, вертай,
Іншу домівку собі пошукай.   
Бачиш, хмарина сховала хвоста…
Квочкою сіла на грудень сльота.

 

* * *

 

ВІТЕР

Вітре збурений, не злись,
Вітре шквалистий, спинись.
Стиш ходу свою крилату,
До дороги притулись.

Маєш вдачу запальну,
Маєш пісню голосну.
Ти приходь у нашу хату,
Як закличемо весну.

 

 

 

Наталя Карпенко. Дитячі віршики про зиму

 

 

       СОНЦЕ ВЗИМКУ

Сонце в грудні любить спати,
На гостину не зазвати.
Зрідка визирне! І все!
Сяйво місяцю несе!

В січні сонце не дрімає,
На морозі блиском грає.
Розфарбовує блакить,
В сніжнім купелі сидить!

Сонце в лютому сміється,
Промінцем бадьорим в’ється,
Сніг з бурульками гризе,
На плечі весну везе.

 

 

 

Наталя Карпенко. Дитячі віршики про зиму

 

 

               ДЖЕРЕЛЬЦЕ

В морозяній тиші між срібних ялин
Дзвенить невсипуще джерельце.
Виспівує ритми магічних глибин
Його життєрадісне серце.

Здіймається хмаркою подих тепла
Над жвавим потоком водиці.
Приходять напитися до джерела
І олень, і сіра вовчиця.

 

     

 

 

Наталя Карпенко. Дитячі вірші про зиму. Туман.

 

 

               ТУМАН

Виліз туман на круті береги,
Вкутав по вуха високі сніги.
З ними у піжмурки весело грав,
То обіймався, то в річку пірнав…

– Де ви, сніги білі, плаче зима,
Сипала, сипала… Снігу нема!
Навіть калюжки та навіть струмка…
Що за оказія в мене така?

Промінь від подиву руки розвів:
– Ну й апетит! Хто сніги білі з’їв?
Мовив туман: – Бачиш хмару вгорі,
Там ті сніги, що лежали в дворі. 

 

 

 

 

Наталя Карпенко. Дитячі вірші про зиму.  Морозець ковтнув тумани.

 

МОРОЗЕЦЬ КОВТНУВ ТУМАНИ...

 

Морозець ковтнув тумани,
Відв’язав сріблясті сани,
Посадив у сани вітер
І помчав гуляти світом. 

В морозенка погляд крука, 
В морозенка вправні руки, 
Срібний слід малюють кроки,
Розмах он який широкий!

Морозенко самотужки
Випив геть усі калюжки,
Заховав ставок і річку,
Вкрив зірками темну нічку. 

Він пошив на всі сніжинки
Шестикутні пелеринки  
Й сукні зоряного неба…
Ось у кого вчитись треба! 

 

 

 

Вірші до Нового року для дітей. Марія Дем'янюк. Новорічне.

 

 

 

            НА ПОРОЗІ - НОВИЙ РІК!

А на вулиці сніг! І летить, і кружляє в таночку,
І сідає до ніг, і цілунками тулиться щік!
Це хазяйка зима зодягає святкову сорочку,
На порозі стоїть Новий рік! Новий рік! Новий рік!

У домівках вогні, мерехтять ліхтарями ялинки.
За святковим столом ми чекаємо дива щорік.
Відраховують час стоголосі секунди й хвилинки,
На порозі стоїть Новий рік! Новий рік! Новий рік!

 

 

 

Наталя Карпенко. Дитячі віршики про зиму

 

 

         ЗАМЕТІЛЬ

Заметіль вночі гуляла,
Землю снігом устеляла.
Всі дороги стали білі,
Білі шалики на гіллі,

В білих светриках штахети,
На дахах шапки й берети,
Білий чуб звисає з хати…
Двір сьогодні не впізнати!

 

 

 

Наталя Карпенко. Дитячі вірші про зиму

 

 

                 СНІГ

Вкрита ковдрою сонна земля,
На прогулянку вийшли морози.
Заметіль засіває поля,
Усміхається іній крізь сльози.

Під ногами поскрипує сніг,
Чути здалеку крок пішохода.
Не впізнати садиб і доріг,
Грає сріблом засніжена врода.

 

 

 

 

 

           Наталя Карпенко. Дитячі вірші про зиму. Снігова радість.

 

 

            ЗИМОВА РАДІСТЬ

Снігів вже насипало аж по коліна,
Повзе, розповзається біла лавина.
Примружилось місто, завмерло село,
Снігами дороги-стежки замело.

І знову мете, не встигають лопати
З дороги великі сніги відкидати.
Лежить цілина, як без стежки пройти?
Зима спеленала снігами світи.

Та що не кажи, нам сніги до вподоби!
Вони вимітають мітлою  хвороби,
Під снігом затишно озимим хлібам,
Приносять сніги стільки радості нам.

 

 

 

Наталя Карпенко. Дитячі вірші про зиму

 

 

             МОРОЗ-МИТЕЦЬ

Хто так дивовижно розписав шибки,
Зорями оздобив візерунки?
Папороті листя, пальмові гілки…
Сіла казка птахою в малюнки!

Це мороз чаклує! Він такий митець!
Ось хто нам листівки надсилає!
Срібний подих майстра, наче олівець
Білий слід на вікнах залишає.

Маг у кожну хату дивиться крізь скло,
Певно, дуже хоче на гостини.
Набере у жмені із шпарин тепло
І малює парою картини.

 

 

 

Наталя Карпенко. Дитячі вірші про зиму

 

 

      ГОРОБИНА

Завірюха-хуга взимку
Колихала горобинку,
Білим снігом сповивала,
Колискової співала.

Сниться жайвір горобині, 
Сонечко у небі синім,
Голос першого струмочка,
Цвіт весняного садочка.

І нова зелена гілка,
І жучок малий, і бджілка…
Оксамитова травиця
Горобині взимку сниться.

 

 

 

 

 

НЕ ХУКАЙ НА СИНИЧКУ!

Надворі чути цінь та цінь,
Надворі промінь грає.
Зняла завіси височінь
І зайчики пускає.

Морозу сонце до снаги – 
Він вмить приборкав річку,
Він кинув подих на сніги…
– Не хукай на синичку!

 

 

 

Наталя Карпенко. Дитячі вірші про зиму. Лютий.

 

 

           ЛЮТИЙ

Лютий виправ сірі ранки,
Заховав туман в альтанки,
Як хлопчак поліз в калюжу
І регоче: Я одужав!

От хазяїн! Ти не лютий,
Ти прийшов до нас роззутий!
Лютий хмикає у вуса:
Це я тільки лютим звуся.

Я на вдачу дуже різний,
То всміхаюся, то грізний. 
Онде квітка вгору пнеться, 
Хай земля води нап’ється.

 

Матеріали люб'язно надіслано авторкою спеціально для читачів "Малої Сторінки".

 

 

Більше творів Наталі Карпенко на "Малій Сторінці":

Наталя Карпенко. Дитячі вірші про зиму. Зима. Малюнок Даші Кухарчук, учениці Кустинського ліцею, що на Рівненщині. Викладач - відомий український художник Костянтин Степанюк. "...Грудню, ти у нас козак,
На всі витівки мастак.
Тільки треба у двори
Натрусити сніг згори.
Білу хмару запрягти,
Голу землю зодягти."

(Наталя Карпенко)

 

 

 

Вірші для дітей від Наталі КарпенкоПропонуємо почитати нашим діткам чудові поезії Наталі Карпенко. Поетеса доступно і легко розповідає про космос і погоду, про зиму і природу - про усе, що нас оточує.

Наталя Карпенко закінчила Одеський педагогічний університет імені К. Д. Ушинського, живе і працює у Вінниці вчителем-дефектологом, пише поезії, публікує їх у красивих ілюстрованих збірочках. Тож читаймо!

 

 

 

                        Дивіться також:

Вірші про зиму

Леонід Глібов, Зимонько-снігуронько, вірш для дітей, вірш про зимуЧитайте вірші для дітей про зиму від Лесі Українки, Марійки Підгірянки, Катерини Перелісної, Лесі Храпливої-Щур, Костянтини Малицької, Анатолія Камінчука, Олекси Кобця, Івана Неходи, Євгена Гуцала, Валентини Каменчук, Дмитра Головка, Анатолія Качана, Леоніда Глібова, Володимира Лучука, Тамари Коломієць, Тетяни Скабард, Володимира Коломійця, Ліни Костенко, Максима Рильського, Василя Діденка, Павла Усенка, Дмитра Павличка, Михайла Литвинця, Оксани Сенатович, Анатолія Качана, Валентини Козак, Надії Кир'ян, Лідії Компанієць, Василя Симоненка, Вадима Скомаровського, Павла Тичини, Спиридона Черкасенка, Андрія М'ястківського, Миколи Вінградовського, Михайла Стельмаха, Василя Шаройка, Грицька Бойка, Наталі Забіли, Ганни Черінь, Марії Хоросницької, Наталки Поклад, Оксани Кротюк, Анатолія Качана, Миколи Сингаївського, Григорія Фальковича, Ірини Жиленко, Василя Діденка, Юлії Хандожинської, Тетяни Винник, Тетяни Строкач, Наталі Карпенко та інших українських авторів.

Останні коментарі до сторінки
«Наталя Карпенко. Дитячі вірші про зиму»:
Віра ГАСЮК , 2018-01-30 12:37:24, #
Свiтлана Кiт , 2018-02-08 13:46:57, #
женя , 2018-02-08 14:02:04, #
Оновити список коментарів
Всьго відгуків: 3     + Додати коментар
Топ-теми