Микола Сингаївський
ЛАСТІВОЧА ВЕСНА
(збірка віршів)
Завантажити текст збірки віршів Миколи Сингаївського "Ластівоча весна" (txt.zip)
До ілюстрованої художником Олександрою Праховою збірки віршів Миколи Сингаївського "Ластівоча весна" увійшли його дитячі поезії: "Весняні дзвони", "Ластівоча весна", "Травка-веснянка", "Не тумани стеляться", "Коник-громик", "Синичка-сестричка", "Обід для снігура", "Снігові іскри", "Веселка на снігу", "На морі на возі", "Добра зернина", "Одуд і перепілка". "Будяк хвалився так", "Жартував комарик", "Гречана каша", "Лічилочка", "Скоромовка", "Мороз і сонце", "Ми з сестрою", "Калинчине віконце", "Ми хлібом щасливі", "Пісня для матері", "Осінні дарунки", "Наша Лиска", "Соняшник", "Несе веселка воду".
Микола Сингаївський
ЛАСТІВОЧА ВЕСНА
Ластівко, ластівко,
день починай,—
рано встає до роботи
наш край,
Ми твої друзі —
дорослі й малі.
в мирі нам жити
на рідній землі.
ВЕСНЯНІ ДЗВОНИ
Дзвенить на вулицях сріблінь,
неначе дзвоники: тінь-тінь.
Спинись, прислухайся на мить,—
на річці крига аж дзвенить.
Бурульки краплями дзвенять
і, мов проміння, мерехтять.
І дзвінко десь виводить птах,
і дзвонить вітер у гілках.
Весна-красна до нас іде
і за собою дзвін веде.
А березень спиняється
і з усіма вітається.
Біжать до нього діти
і просять ще дзвонити.
* * *
ТРАВКА-ВЕСНЯНКА
Травко- муравко,
стелись на галявку,
на стежку до броду,
на стежку до хати,
де ходить по воду
Іванкова мати.
Травко-ласкавко,
стелись аж до ганку.
— Ми будем з тобою,—
матуся сказала.—
Покропим водою,
щоб ти не зів'яла.
Травко-веснянко,
стелись на полянку,
на згір'я шовкові,
на луки під гаєм,
на землю в обнові,
де ми виростаєм.
НЕ ТУМАНИ СТЕЛЯТЬСЯ
Що то в полі за туман?
Побілів до краю лан.
А за лугом, за ставком
він розлився молоком.
Запитаю у матусі,
побіжу та подивлюся.
А вона всміхається,
каже: — Ой, мала,
не туман то стелиться,—
гречка зацвіла.
* * *
КОНИК-ГРОМИК
Наш коник, наче громик,—
невтомний трудівник,
до татка і до мене
він ще маленьким звик.
Він п'є джерельну воду,
на лузі п'є росу.
А я йому смачної
травиці принесу.
* * *
БУДЯК ХВАЛИВСЯ ТАК
Хвалився будячок:
— До неба виростаю,
я вищим від тополь
і від людини стану.
А вітер налетів
і до землі зігнув,
бо той будяк пустий
і гонористий був.
Я всім хвалькам скажу:
— Бундючитись не треба!
Колись будяк хваливсь,
що виросте до неба.
ОДУД І ПЕРЕПІЛКА
Каже одуд:
«Ой ду-ду,
перепілку я знайду».
Перепілка, хоч мала,
в житі схованку знайшла.
Тільки й чути: «піть-піть-піть,
ви за мною не ходіть.
Бо я пташка непомітна
і моя домівка житня.
Хоч ти, одуде, співець,
тільки трішки хвастунець.
Щоб мене шукати,
треба жито жати».
Чуєш знову: «піть-піди».
Повела, та не туди.
В житі — наче в лісі,
Це ж луна від пісні.
* * *
ЖАРТУВАВ КОМАРИК
Ви мовчіть, а я послухаю,
бо десь муха, наче кашляє.
Ви бігом, а я поволеньки,
бо так можем розминутися.
Кажуть, диво в нашім решеті,
та йому ніяк не вилізти.
Жартував комарик з колесом,
та застряв у спицях крилами.
Чи високо, а чи глибоко,
а я лежу та й не слухаю.
* * *
ГРЕЧАНА КАША
Гречка виросла малою,
а жита стоять стіною.
І тому, либонь, вона —
не весела, а сумна.
Я піду — її розважу:
— Ти рости в своїй красі,
бо твою гречану кашу
ще хвалитимуть усі.
* * *
СКОРОМОВКА
Коржі — з медом,
коржі — з маком,
а смаженя -—
з пастернаком,
а галушки —
з лютим перцем,
а в нас гості —
з добрим серцем.
А ми гостям за спасибі
дамо хрону,
дамо риби.
А за раки — нема дяки,
нехай родять
хліб і маки.
А маківка — до мачини,
перченятко — до перчини,
щоб усе буяло в зрості...
А ми з вами —
знову в гості.
* * *
ЛІЧИЛОЧКА
Два півники
на току,
дві гусочки
у садку,
дві качечки
на воді,
дві курочки
в лободі.
Дві синички —
дві сестрички
у зеленому гаю,
там і ніжний
соловейко
водить пісеньку
свою.
Скільки всіх?
* * *
МОРОЗ І СОНЦЕ
Хоч мороз, а сонце сяє,
небо чисте й голубе.
Каже сонечко морозу:
— Розморожу я тебе.
А мороз на те сміється,
сніг іскриться навкруги:
— Хай собі говорить сонце,—
не розмерзнуться сніги.
* * *
МИ З СЕСТРОЮ
Як були маленькі ми,
то чекали вдвох зими.
Скоро ж і зима прийшла,
та сестричка ще мала.
Тільки я ще більшим став,
і мерщій гайнув на став.
Зупинився на льоду,
хоч і слизько — не впаду.
* * *
СИНИЧКА-СЕСТРИЧКА
Пташка синичка —
моя сестричка.
Летить до вікна,
мабуть, хоче зерна.
Прилітає сюди, —
може, хоче води.
Може, крихітки хліба
принести до обіду.
Добре знає синичка:
Є зерно і водичка.
Є і хліб на обід,
наїдайся як слід.
ОБІД ДЛЯ СНІГУРА
Насипала зима снігу
на дороги, на лани.
Ходить снігур без обіду,—
ще змарніє до весни.
Я зерна йому виношу,
сиплю в кошик під вікном.
Він радіє і порошу
вмить розвихрює крилом.
Чом тепер йому журиться,
що скриплять морозом дні...
На плече сідає птиця,—
щиро дякує мені.
СНІГОВІ ІСКРИ
Сіє-віє в полі сніг,
до села шука доріг.
У високій кучугурі
холод злякано заліг.
Невгамовна дітвора
холод вигнала з двора.
Навіть стужа утікає,
як почнеться їхня гра.
Вийшли діти за село,—
скільки снігу намело!
На санчата дружно сіли
ох, і весело було.
То зима зібрала всіх,
не стихав довкола сміх.
І від радощів дитячих
іскрами світився сніг.
ВЕСЕЛКА НА СНІГУ
А сонце на морозі
проміння роздає,
і снігом кольоровим
повсюди виграє.
А дітвора сміється,
і чути — ох та ах:
— Та це ж веселка грає
узимку на снігах.
Не сніг — барвисте диво,
чи веселкова гра.
Вигукує до неї
щаслива дітвора.
І жаль, хто не побачив,
що квітне, як жива,—
привітна, дивоцвітна
веселка снігова.
НА МОРІ, НА ВОЗІ
Водою та бродом,
та все перевозом —
я їхав по морю
драбинчастим возом.
Вперед подивився,
назад оглянувся,
а вже — серед моря,
коли — і незчувся.
Сухий весь по вуха,
а риба — в кишені,
а віз — під водою,
а раки — у жмені.
ДОБРА ЗЕРНИНА
Колосе пшеничний,
ти наш хліб одвічний.
З доброї зернини
ми тебе ростили.
Від землі щоднини
набиравсь ти сили.
Набирався соків,
сонцем наливався.
Повний та високий —
народивсь і вдався.
Колосе багатий,
з доброї зернини.
Це від тебе, брате,
хліб для Батьківщини.
КАЛИНЧИНЕ ВІКОНЦЕ
У мене є віконце,
калина під вікном.
Вона, як рідна мати,
колише мене сном.
А вранці, як і сонце,
проснуся знову я.
Всміхається матуся,—
у цвіті вся земля.
І я, мов та калина,
люблю тепло і цвіт.
Калинчине віконце
вдивляється у світ.
* * *
МИ ХЛІБОМ ЩАСЛИВІ
Серпень жнивує,
на поле скликає.
Всі його знають
у нашому краї.
З ним подружились
луки і ниви,
а ми з ним трудились —
і хлібом щасливі.
ПІСНЯ ДЛЯ МАТЕРІ
Знову чисте сонце
наді мною.
Віє синій березень
весною.
Знов зі святом неньку
я вітаю,
щастя їй і радості
бажаю.
Мамо люба, мамо
наша рідна.
Вже до нас прийшла
весна погідна.
Я найкращі квіти
приготую,
бо матусі завжди їх
дарую.
Буду квіти рясно
висівати.
Буду пісню матері
співати.
Мамо рідна, мамо
наша мила,
це ж веснянка
нас бере на крила.
ОСІННІ ДАРУНКИ
Наталочка -школярочка
вже ростом немала.
Вона цієї осені
у перший клас пішла.
В дарунок першокласниці
щасливий день приніс
і яблука-антонівки,
і мідний цвіт беріз.
Навкруг сади пишалися
у зелені, в красі.
Школярка дарувала
свої гостинці всім.
Вона ішла веселою
по росяній землі.
І з нею привіталися
курлики-журавлі.
До неї посміхалися
дорослі й школярі.
Вона ж про них читала
в своєму букварі.
Про їхню дружбу щиру,
про школу, рідний дім
школярочка напише
у зошиті своїм.
НАША ЛИСКА
В жолоб сіна я корові покладу,
а відро візьму — по воду піду.
До криниці сніг дорогу замів,
я дійшов, води набрати зумів.
Лиска їсть пахуче сіно, воду п'є -
молоко смачне, солодке дає.
А коли вона буває сумна,
то за мною вже скучає вона.
І тому я поспішаю завжди,—
принести їй знову сіна й води.
В неї губи, як травичка, м'які,
в неї очі — та розумні ж такі.
Розуміє Лиска слово моє
і себе завжди погладить дає.
СОНЯШНИК
Впиваючи тепло густе
й живлющі соки,
отак наш соняшник росте,
мов день, високий.
Стоїть голівкою на схід,
росою вмитий.
А вже за гуркотом підвід
минає літо.
На грядці нашій народивсь —
у ріднім краї,
він тягнеться у синю вись —
і так зростає.
До всіх вітається здаля,
дрімає в тиші.
То рідна матінка-земля
його колише.
Він змалку, наче ти і я,
про сонце мріє.
Його зерняткова сім'я
для нас дозріє.
* * *
НЕСЕ ВЕСЕЛКА ВОДУ
|
|
Несе веселка воду — До саду-огороду Несе веселка воду, |
|
За матеріалами: Микола Сингаївський. "Ластівоча весна". Вірші для дітей. Художник Олександра Прахова. Київ, видавництво "Веселка", 1987 рік, 23 с.
Більше творів Миколи Сингаївського на "Малій Сторінці":
У розділі представлено ілюстровані збірки дитячих віршів Миколи Сингаївського "Ластівоча весна" та "Маківка і перчина". Картинки до книжок малювали Олександра Прахова та Анатолій Василенко.