"Мені приснилась та білява" — добірка поезій Платона Воронька про кохання (любов)



 

На відео: вірш Платона Воронька "Мені приснилась та білява" читає Ігор Мурашко.

 

 

 

Платон Воронько

МЕНІ ПРИСНИЛАСЬ ТА БІЛЯВА

Мені приснилась та білява, 
Що у чернечому гаю 
Спливла з туману, мов уява,
І душу вразила мою 
Простими, ніжними словами. 
Текла ріка між островами 
І підмивала явори.
Багато літ з тії пори 
Пройшло в минуле. 
Промайнули
Юнацькі весни мандрівні, 
Столиці, слободи, аули —
Аж до війни.
І на війні
Вона приснилася мені 
Або привиділась —
Не знаю.
Вночі лежав я серед гаю,
І кров холола на льоду.
Тоді почулось:
— Бачу, знаю!
Іду, іду!
Лечу, лечу!
Сльозами рану омочу...
І підійшла моя білява,
То був не сон і не уява — 
Вона сестрою підійшла. 
Цілющі сльози пролила 
На рвану рану вогневу.
І я живу.
(1949)

 

* * *

 

ХОДІМО, КОХАНА, У ЛІС

—    Ходімо, кохана, у ліс.
—    Ще холодно в лісі, мій друже.
—    Не дуже,— кажу я,— не дуже! 
Там зелень березових кіс. 
—    Ходімо, кохана, у ліс.

—    Ходімо, кохана на луг.
—    Ще мокро на лузі, мій друже.
—    Не дуже,— кажу я,— не дуже! 
Там повінню криється Буг. 
—    Ходімо, кохана, на луг.

—    Ходімо, кохана, в степи.
—    Ще вітер студений, мій друже.
—    Не дуже,— кажу я,— не дуже! 
Там квіти, куди не ступи.
—    Ходімо, кохана, в степи.

—    Ходімо, кохана, в мій дім.
—    Ходімо, назавжди ходім.
(1947)


*****


ДІВОЧА ПІСНЯ

Вийду ніччю до води — 
Ой Дунай-ріка,
Ой поля мої, сади — 
Юність гомінка.

Я нічого не втаю,
Все віддам — бери. 
Первоцвітами в маю 
Застелю двори. 

Тільки, любий, щоб навік, 
Тільки назавжди. 
Подивись, який потік 
Синьої води.

І любов моя така,
Бережи її.
Ой шумить Дунай-ріка,
Як літа мої.
(1948)


*****


ЩАСТЯ

Вона несла кохання повне серце,
Мов із криниці підняте відерце,
Все боячись у ямку не ступнуть,
Щоб і краплини щастя не схлюпнуть. 
А щастя хлюпалось,
Усмішкою лилось.
В ту мить її зустріти довелось.
І я спитав красуню молоду;
—    Куди ти йдеш?
—    До вірного іду.
До любого, до тесляра Гордія.
Він робить хату там, коло Десни.
В правлінні кажуть: є усі надії,
Що ми у неї ввійдем восени. 
Найкраща хата буде на селі. 
Ростимуть наші діточки малі...
Та що це я таке наговорила! —
І, як маленька, хусткою закрила
Ясне обличчя.
Пройде ще півріччя —
І на весіллі музика загра,
І буде сонце,
Будуть зорі ніччю,
Ростиме в світлій хаті дітвора.
(1949)


* * *


І ЧОГО ТІКАТИ

Стрілася на полі, руку подала. 
Чорною бровою тихо повела.

Ніжно усміхнулась, зникла у житах,— 
Хусточка майнула, наче білий птах.

Я повів бригаду славних косарів, 
Хвилями покосів поле перебрів.

Думав — заховалась в житі, в гущині, 
А вона сміялась десь удалині.

А вона в’язала росяні снопи,
Колосок зривала з кожної копи.

Як ішла додому в житньому вінку, 
Радо всі вітали дівчину швидку.

Лиш у мене серце билось гаряче: 
Думав — чорноока знову утече.

Утекла б, та в полі скрізь уже стерня,
 Утекла б, та серце дівчину спиня.
 
І чого тікати, як зійшлись путі,
Як любов єднає щастям у житті!..
(1950)


*****


ДАВНЯ ПІСНЯ

«Ой на морі хвиля грала.
У долині роса впала,
На калині 
Поламала Цвіт».
Так співала На Купала
Дівчина, що в серці мала 
Вісімнадцять літ.

«В лісі папороть розквітла. 
Квітка, повна щастя, світла,— 
Хто дістане цвіт,
Подарую серце тому.
А у ньому, молодому, 
Вісімнадцять літ». 

Як пішов юнак по квітку, 
По широкому по світку — 
Загубив і слід.
На Івана на Кунала 
Сумно дівчина співала 
Ще багато літ:

«Ой на морі хвиля грала, 
У долині роса впала,
На калині 
Поламала Цвіт».
(1952)


*****


Я НЕ ШУКАВ КОХАННЯ

Я не шукав кохання,
Бо само
Воно мене знаходило раптово. 
Бувало, на завдання ідемо,
І втома давить плечі стопудово,
І твань холодна хлюпає з чобіт,
І обливає дощ тебе і піт.
Присядеш на годину в хутірці 
Спочити, перевірити гранати —
І співчуття побачиш на лиці 
У дівчини, що вигляне із хати. 
Вона тобі віддасть останній хліб, 
Води в ковші з криниці принесе. 
Оце і все.
Але на скільки діб 
Рівнішає розтерзане шосе 
У чорному страшному передгроззі. 
І, підірвавши толом вражий дот,
Ти думаєш,
Що краща з нагород —
Вертатися назад по тій дорозі,
Де жде тебе у тихім хутірці 
Остання крихта хліба у руці, 
Джерельний хміль в кленовому ковші 
І рідне слово ніжної душі.
(1953)


*****


СТАРА МЕЛОДІЯ

Я забулася, як ходила в степ,
Я забулася.
Я забулася, як згубила серп,
Я забулася.
Я забулася, як топила піч,
Я забулася.
Я забулася, як настала ніч,
Я забулася.
Як опівночі пострічалася —
Не забулося.
Як до ранку з ним цілувалася — 
Не забулося!
(1954)


*****


ВІРНІСТЬ

Колись давно, аж триста літ тому, 
Вона коня з криниці напувала 
І вірила в коханні одному,
Лише його з походу виглядала.
У тій криниці висохла вода,
Курні шляхи покрили вже асфальти. 
Вона ж у пісні вічно молода,
Все козака з походу вигляда 
Із-за Дніпра,
З-за Одеру,
З-за Альти.
(1956)


*****


В ХУРТОВИНУ

Дівчино з Полтави, 
Дівчино русява, 
Пожовтіли трави, 
Вилягла отава.

Відшуміла осінь,
Виє хуртовина,
А на серці — просинь, 
Ти, моя єдина.

Ти завжди у серці 
Будеш молодою.
Як зоря в відерці 
З чистою водою.

Снігові обвали 
Рвуться до світання. 
Дівчино з Полтави, 
Розбуди кохання.

Розбуди, бо роки 
Сунуться в замети.
Юна, кароока,
Де ти?
Де твій сміх?
... За вікном широким — 
Сніг.
(1956)


*****


ПІСНЯ ГАЛИНИ

У гаю заламана калина,
На лугах потоптана трава.
З ким ти ходиш тут, моя Галино?
Хто дівоче серце зігріва?

— Я сама калину заламала,
На луги виходила сама.
Все кохання вірного шукала,
Бо без нього радості нема.

Коли любиш — будь завжди зі мною, 
Коли ні — забудь мої слова.
Хай цвіте калина під горою,
Хай росте незаймана трава.
(1957)


*****


Є ПОЧУТЯ ТАКІ ПРОЗОРІ

Є почуття такі прозорі,
Що, коли б з них відлити зорі, 
Вони б світились, як небесні,— 
Прямі вони, відкриті, чесні,
Ті почуття.
А в мене ні.
Вони десь там, у глибині,
То заболять, мов давня рана,
То душу вивернуть до дна 
І запитають:
— Де кохана? —
А я не знаю, де вона.
(1957)

 

За матеріалами: Платон Воронько. Повінь. Вибрані твори. Упорядкування В. Ф. Гужви. Художник В. С. Мельничук. Київ, видавництво "Криниця", 2004, стор. 38 - 118.

 

 

Більше віршів на тему кохання та поезій про любов:

Вірші про кохання та про любов

вірші про коханняУ добірці "Вірші про кохання" публікуємо поезію видатних українських і зарубіжних поетів різних епох:Роберта Бернса, Лесі Українки, Павла Тичини, Олександра Олеся, Володимира Підпалого, Володимира Сосюри, Івана Коваленка, Ліни Костенко, Івана Франка, Василя Симоненка, Михайла Старицького, Івана Малковича, Миколи Вороного, Христі Алчевської, Миколи Томенка, Павла Грабовського, Григорія Воробкевича, Сергія Мартоса, Василя Щурата, Пантелеймона Куліша та інших відомих поетів.


Останні коментарі до сторінки
«"Мені приснилась та білява" — добірка поезій Платона Воронька про кохання (любов)»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
Топ-теми