Козацькі вірші Анатолія Качана


Анатолій Качан. За нашим садом грає море. Збірка віршів. Малюнки Костя Лавра. Вірші - Козак з казок. Козацький степ

Ілюстрація Костя Лавра до вірша-легенди Анатолія Качана «Острів Мамая».

 

Анатолій Качан

Острів Мамая  

 

Нащадкам козаків Буго-Ґардівської
паланки Війська Запорозького

 
                       1
До нас у дні квітучих трав
Козак з легенди завітав.                
     Настроїв кобзу голосну 
     І знов торкнув дзвінку струну.
     А  к і н ь  стояв біля вікна
     І слухав як бринить струна.
 
Козак-кобзар нам бив чолом,
А кінь – копитом під вікном.
     Козак-кобзар на кобзі грав,
     А кінь іржав і гарцював.

– Хто ж цей козак? – А пригадай…
Звичайно, це козак  М а м а й ,
     Якого куля не бере,
     А як заграє – серце мре…

              * * *

Він народився у степах.
     Там на порогах і навкруг
     Реве в гранітних берегах
     І точить скелі річка  Б у г . 

Та ні бурхлива течія, 
     Ані безжалісні роки
     Не стерли  о с т р і в  Мамая 
     В долині Божої ріки.  

На тому острові Мамай
     Співав під дубом віковим
     Пісні про Січ і про Дунай,
     Де він гуляв конем своїм.

В Купальську н і ч  за джерелом
     Знайшов він папороті  ц в і т –
     І став Мамай чарівником,
     Якого ще не бачив світ.

З тих пір він ясно розумів  
     Без допомоги тлумача
     Шум яворів і комишів,
     Знав мову вовка і сича.

Під час навали ворогів
     Він замість кобзи шаблю брав,
     А кулі на льоту ловив
     І до своїх кишень ховав
     Або ж назад їх завертав.

Про Мамая-чарівника,
     Про славу тих козацьких днів
     Вдень і вночі шумить ріка
     Поміж гранітних берегів.


                      2


– А як же звуть його коня,
Коня, що зайця обганя
   І креше іскри з-під копит,
     Немов кресалом об граніт?
 
– Коли цей коник під вікном
Ще не дружив із козаком,                                                            
     А був лошатком-стригунцем,      
     Його назвали  В о р о н ц е м .      
     Тепер це блискавка і грім,
     А козакові – побратим.

        * * *

Із вороним конем Мамай
Перепливав Дніпро й Дунай
     І боронив від ворогів
     Прекрасну землю козаків – 
     Від чорноморських берегів
     До гір карпатських і лісів.

Там, де Говерла* на плечах
Тримає неба синій дах,
     Він разом з Довбушем гуляв,
     Чортів, перевертнів  ганяв.  

Козак лиш вусом покрутив,
А Довбуш гримнув з двох стволів –
     І за горою Піп Іван
     Чорти пропали, як туман.

Мамай відвідав серед гір
     І полонину Драгобрат,
     І синьоокий Синевир** –
     Недремне око гір Карпат.

Та звідусюди з Воронцем
     Вони верталися завжди
     В козацький Ґард із острівцем 
     Серед бурхливої води.
   
     Там і сьогодні течія
     Шумить про славу Мамая.      

           с. Мигія на Миколаївщині.


-----------------


* Г о в е р л а  та Піп Іван або Чорногора – 
   найвищі  вершини українських Карпат.
 
** С и н е в и р – гірське озеро в Закарпатті,
    яке ще називають Морським Оком.

 

 

Українська легенда

Серед наших національних легенд, вкорінених у прадавню історію, Мамай має особливий статус: кобзаря, відважного воїна-характерника, а понад усе захисника народу. Недарма ще якихось сто років тому чи не в кожній селянській хаті поблизу ікон поглядав на її господарів вусатий козак з кобзою в руках, шаблею напохваті  та вірним конем на задньому плані. І хоч чимало істориків походження Мамая пов’язують із безслідно зниклими половцями, саме українці зберегли в душі його неповторний образ.
Мамай назавжди прописався і в нашому фольклорі та писаній літературі. Свого часу не оминув козака-характерника і я, написавши віршований роман «Мамай». І добре, що один із провідних сучасних поетів Анатолій Качан зробив спробу переселити Мамая на терени літератури для юних читачів. Невелика балада «Острів Мамая» з її співучою образною мовою – тому свідчення. А те, що поет «прописав» легендарного козака-характерника до рідного степового Причорномор’я, де знаходилася найвпливовіша Буго-Ґардівська паланка Війська Запорозького, а на річці й нині є острів Мамая, так зробити це і сам Бог велів. Бо ті краї  були колискою запорозького козацтва, що безсумнівно мало своїх характерників Мамаїв.
Добре було б авторові розширити цю тему, бо вона завжди актуальна, оскільки Україна вічно залишається на протягах ворожих вітрів.

(Леонід Горлач, лауреат Шевченківської премії, 30 квітня 2018 р.)

 

Пороги на ріці Південний Буг поблизу с. Мигія на Миколаївщині.

Пороги на ріці Південний Буг поблизу с. Мигія на Миколаївщині. У цих місцях знаходилася найвпливовіша на Січі прикордонна Буго-Ґардівська паланка Війська Запорозького (1634 – 1775 рр.).  

 

* * *

 

Анатолій Качан

КОЗАЦЬКИЙ СТЕП

 

Понад Сіверським Дінцем 
Степ укрився воронцем, 
Воронцем і будяком.
Як малиновим сукном.

А за річкою туман 
Накотився на курган. 
То шовкова ковила 
На кургані зацвіла.

Віє вітер із Дінця 
На жар-квіти воронця, 
Заколисує бджолу 
І хвилює ковилу.

У малинових шапках,
Із шаблюками в руках 
У степу, мов козаки, 
Верховодять будяки.

 

За матеріалами: Анатолій Качан. "За нашим садом грає море". Збірка віршів для дітей. Ілюстрації Костя Лавра. Київ, "Веселка", 2016.

Джерело: Хрестоматія сучасної української дитячої літератури для читання в  3, 4 класах. серії «Шкільна бібліотека». Укладання та передмова Тетяни Стус. Львів, "Видавництво Старого Лева", 2016, стор. 42 - 49. А також: https://veselka.in.ua/

 

 

Більше віршів Анатолія Качана на нашому сайті:

Анатолій Качан, вірші для дітей
Анатолій Леонтійович Качан - відомий український дитячий поет, громадський та культурний діяч. Він - автор 17 книжок для дітей. у цьому розділі дивіться збірки віршів Анатолія Качана: "Листи з осіннього саду", "Прощання з літом", "Світання року", "За нашим садом грає море".

Останні коментарі до сторінки
«Козацькі вірші Анатолія Качана»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
Топ-теми