На відео: казочка Галини Римар "Про дивовижних майстрів-павучків".
"Даю тобі руку свою, дитино.
Ходім зі мною по стежинці доброти!"
Галина Римар
ПРО ДИВОВИЖНИХ МАЙСТРІВ-ПАВУЧКІВ
(казка-легенда)
Друзі, ви вже знаєте, що мені давно дуже поталанило познайомитися з милими й чарівними феєчками. А феєчки так багато усього розповідають! Бо наш світ — це Казка й вічна Добра загадка водночас. А ми в ньому - творці Прекрасного!
Такими є й жителі одного королівства...
Сьогодні з дозволу феєчок можу розповісти вам про одну чудову країну. Тож слухаймо?
У далекій стороні живуть незвичайні й майстровиті ТКАЧІ, а країна зветься Королівством Золотих Умільців.
Тож як тільки перші промінчики Сонечка позолотять край неба, усі прокидаються, вмиваються джерельною водицею (а це обов'язково! мами-павучихи самі вмиваються і пильно слідкують, аби всі діточки також вмилися, бо інакше Дива не станеться!!) і йдуть вітатися з Сонцем. Ще й виносять наткані звечора початки з сірими нитками-павутинками. Сонечко всміхається до милих павучків і цілує нитки, і тоді сірі павутинки враз стають ЗОЛОТИМИ!
І починається щоденна робота - заводяться хитромудрі верстати, з яких виходять найпрекрасніші в світі золоті тканини з дивовижними рослинними орнаментами!
З неї феєчки замовляють павучкам-кравчиням і майстриням-швачкам неймовірно красивий одяг для принців, принцес, королів, королев, звичайних дівчаток і хлоп'ят та їх матусь, татусів, бабусь і дідусів. Навіть для звірят і пташаток...
Ще феєчки повідали, що якось один павучок не послухав матусю й до зустрічі з Сонечком не вмився, а заховався, щоб його не помітили. Та коли Сонечко вийшло на ранкове вітання до жителів королівства, непослух став з викликом попереду всіх. І Сонечко не усміхнулося, і того дня нитки не перетворилися на золото!
Тож усі мусили вибачатися перед Світилом за нечупару, який так і не покаявся - і з золотого став чорним павуком. І втік з країни.
Та коли виріс, став приходити поночі й викрадати в павучків золоті нитки й укидати їх в самісіньке болото!
Такого сорому ще не мав ніхто в роду старанних павучків!
Його матуся з горя завчасно посивіла, згорбилася і дуже постаріла...
Хоч вона привчала сина до порядності і старанно настановляла його дотримуватися Законів Славних Предків...
Та в роду не без виродка...
І вигнали страшну потвору з країни.
А той ніяк не каявся та ладнав щораз міцніші сіті на барвистих метеликів, колібрі, інших дрібних комах і пташок... І від цього росла його зла сила.
Як ви гадаєте, що ж сталося далі?
Тоді вже самі феєчки змушені були втрутитися. Бо чорна потвора нищила наш Добрий Сонячний Світ. І влаштували пастку - із золотих соломинок зладнали чарівну павутину - тож однієї ночі злий лиходій і піймався.
А золоті павучки продовжують свою славну предківську справу - множать Світло Життєдайного Сонця.
Відтоді про всяк випадок наш народ і плете з соломи павутину від чорної потвори. І поважає Сонце й усталений Добрий Світовий Лад.
Казка люб'язно надіслана автором спеціально для читачів "Малої Сторінки".
Читайте також на "Малій Сторінці":
