"... В умовах жорстокого національного гніту, «під страшним російським режимом, під яким не можна було навіть говорити рідною мовою, майже нічого не можна було писати, а тим більш мати свою пресу, школу й урядування», як згадував Володимир Самійленко, минуло майже все його життя. Тільки два місяці ще в студентські роки він міг відчути, що значить бути вільним, і то завдяки громаді київської української інтелігенції, яка дала йому кошти на поїздку до Галичини. «Дивно було почувати, що над твоєю душею не стоїть російський жандарм, що за одне непевне слово може тебе заарештувати й запроторити бог зна куди». То була відносна воля. Через два роки Самійленків товариш по університету А. Маршинський під час такої ж подорожі разом з Франком, Павликом та іншими, хоч ненадовго, та все ж і там потрапив за грати. Імперські амбіції цісарської австро-угорської бюрократії щодо поневолених народів у своїй суті були дзеркальним відображенням амбіцій царського російського державного апарату, тільки що проявлялися в більш витончених, конституційних, парламентських формах. Володимиру Самійленку властива органічна єдність особисто пережитого і змісту ним написаного в усіх жанрах його літературної творчості — в ліриці, сатирично-гумористичних поезіях, прозових фейлетонах та оповіданнях, драматичних творах і навіть у статтях та рецензіях..." (М. Г. Чорнопиский)
За матеріалами: Володимир Самійленко. Поетичні твори. Прозові твори. Драматичні твори. Переспіви та переклади. Статті та спогади. Київ, "Наукова думка", 1990, стор. 10.
---------------------
---------------------
Україна, рідний край - у віршах та піснях Володимира Самійленка
Вірші та пісні про Україну від Володимира Самійленка: "До неньки", "Привіт Буковині", "Україні", "Гей, за наш рідний край", "Україна" (марш).
Поезії Володимира Самійленка, присвячені Тарасові Шевченку
Вірші Володимира Самійленка про Тараса Григоровича Шевченка: "На роковини смерті Шевченка", "Вінок Тарасові Шевченку в день 26 лютого", "Українська мова" (Пам'яті Т. Г. Шевченка), "26 лютого".
"Давно колись малим хлоп'ям,
Бувало, дивлячись на зорі,
Я часто-часто прагнув сам
Між їх поринути в просторі.Я думав: там щасливий край,
Там невідомі наші болі,
Туди летить у тихий рай
Душа намученая долі..."(Володимир Самійленко)
"Округ Сонця шлях широкий
В неоміряних краях,—
Там планета лічить роки,
Оббігаючи той шлях.Споконвіку і довіку
Ходить колом без кінця,
Шлях без міри, вік без ліку
Їй надано від творця...."(Володимир Самійленко)
Сатиричні твори Володимира Самійленка: "Істинно руські заслуги", "Щасливий край" ("Ельдорадо").
"Веселиться земля,
Зеленіють поля,
Розвилися гаї і діброви;
Соловейко в садку
Тьохка пісню дзвінку;
Од квіток дух несеться чудовий..."(Володимир Самійленко)
"Свято веселеє нас привітало,
Свято, найбільш укохане в народі,
Будьмо ж веселі, журитися годі,
Набік лихеє, кого що спіткало,—
В святий вечір..."(Володимир Самійленко)
"Два хлопці укупі стояли,
А третій дививсь оддалі,
Як ті гаряче розмовляли
Про долю своєї землі..."(Володимир Самійленко)
"Пам'яті Т. Г. Шевченка
Діамант дорогий на дорозі лежав,-
Тим великим шляхом люд усякий минав,
І ніхто не пізнав діаманта того.
Йшли багато людей і топтали його..."(Володимир Самійленко )