Володимир Даник. "Логіка і... почуття"

Володимир Даник

ЛОГІКА І… ПОЧУТТЯ

Питання настільки всеохопне, що... краще за нього і не братися! Бо щоб сказати щось суттєве з цього приводу, треба дуже вже багато знати. Та і буде це схоже більше на дослідницьку діяльність ученого, аніж на не дуже вже і розлогі письменницькі роздуми. 
Але ж... думки і хвилювання, логіка і почуття! Це ніби і поруч, і в той же час, здається, вони не дуже і співпадають одне одному. А інколи і зовсім протилежні. Це два (і до того ж дуже різних!) способи пізнання світу. Які у чомусь дублюють один одного, а у чомусь доповнюють. І кожен з них, бува, веде до істини, а, бува, приводить і до помилок. А як же без помилок? Бо кожен з нас приймає рішення, ну, хоча б прийшовши на вибори. І що ж у цьому прийнятті рішення важливіше – логіка... почуття... чи якийсь і зовсім незрозумілий коктейль з першого і другого! 
Ну, наприклад, є якийсь проект, є якась ідея... Ніби усе логічно, ніби усе правильно, а ідея чомусь не спрацьовує! Згадується одне з письменницьких зібрань. Поет, що немало років пропрацював високопоставленим чиновником обласного масштабу, чоловік активний, що немало зробив для розвою української культури, вже й не згадаю з якого саме приводу висловився так:
– Буває, що ідея... витримана з усіх боків... А вона не йде! 
Звичайно ж, будь-які організаційні зусилля пов’язані з труднощами і несподіванками, але слова щодо ідеї, «витриманої з усіх боків», у той момент просто вразили. Мабуть, у поета був дуже немалий досвід, що змушував висловитись саме так.

Та і ми самі частенько відчуваємо – усе дуже логічно, аж занадто логічно... Але виникають якісь не зовсім зрозумілі сумніви, що, як потім з’ясовується, були усе ж небезпідставними.
А інколи бува і навпаки, коли ми довіряємо своїм почуттям, а вони нас підводять. А елементарна логіка підказує правильний шлях, але ж... чомусь не викликає довіри.
То чому ж довіряти більше – логіці... чи почуттям! Чи, може, і логіці, і почуттям?!
Працюючи викладачем у технологічному універі, мав змогу протягом ряду літ, у тому числі і тепер, читати студентам курс, пов’язаний  з теоретичними основами радіотехніки. Курс цікавий, курс вельми математизований... Назви його за плином літ дуже змінювалися, але суть залишалася до певної міри незмінною. І попри немалу кількість формул, при вивченні цього курсу бажано б було усе ж чітко усвідомлювати – а який же фізичний зміст... Там, за досить непростими формулами! Тому і хотілося б до певної міри провести паралель між питанням, яке ми зачепили, і деякими подробицями згаданої вище дисципліни.
Деякі з радіотехнічних схем при певних умовах могли б генерувати потрібні для потреб практики і для вивчення теоретичних питань сигнали. Отож, ще проектуючи схему, хотілося б знати – чи буде створене на її основі електричне коло і справді ж генерувати необхідний нам сигнал. Це можна було б встановити двома способами. Перший з них – розв’язати досить складне рівняння. А це є непростою справою. І потім для інженера-проектанта подібні математичні зусилля становили б немалі труднощі. Другий шлях – на основі розроблених наукою критеріїв можна узяти кілька коефіцієнтів рівняння і, виконавши простенькі арифметичні обчислення, цілком конкретно відповісти – буде схема, що ще проектується, генерувати потрібні сигнали чи ні.

Отож і можна було б провести паралель між логікою і першим з описаних способів. А почуття – порівняти, певна річ, з другим... Але і тут не так все просто. Буває, що математичні засоби, що ілюструють суть подій, настільки складні, що безпосереднє розв’язання задачі бува вельми проблематичним. Та і почуття, коли їх сприймати, ніби за критерій істини, можуть приводити до помилок.
Тому і завершити хотілося б думкою, що розглянута тема непроста і до неї варто було б повернутися ще. І ще короткий вірш... на цю ж тему.     
 

Стаття надіслана автором спеціально для читачів "Малої Сторінки".

Малюнки Андрія Кислова.

Читайте також на нашому сайті:

Володимир Даник - поет, прозаїк, автор пісень і бард. Автор 21 книг поезій, пісень і прози, серед яких: «Гуморески та байки» (1991), «Таємна зброя» (1992), «Під впливом НЛО» (1992), «Як стати молодим» (1992), «Вічна тема» (1993), «У Черкасах – сміються!» (2006) та інші. Володимир Олексійович - член Національної спілки письменників України, лауреат Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова» (2016 р. та 2019 р.), лауреат Міжнародного літературного конкурсу «Гранослов», лауреат конкурсу «Автора! Автора!», який проводився журналом «Перець» та міністерством культури України.