Анатолій Качан. Поезії про рідну Україну зі збірки «Гуляє парус на Лимані»


Анатолій Качан. Поезії про Україну. Гуляє парус на Лимані, збірка лірики та ігрової поезії. Вірші про рідну землю. Вірші про рідний край.

 

Анатолій  Качан

Рідні береги

 

Коли акацій майський цвіт
     Запах на березі крутому,
     З далеких мандрів теплохід
     Вертався поночі додому.

За бортом – хвилі вороні
     І море в темряві гуркоче.
     Та ось, як вогник у вікні,
     МаЯк заблимав серед ночі.

Він випромінював тепло,
     До себе кликав крізь негоду.
     І дужче битись почало
     Залізне серце теплохода.

Світив цей вогник-рятівник
     І моряку біля штурвала,
     Але дивитися в той бік
     Сльоза солона заважала.

Бо то мигав для моряка,
     Манив на берег батьківщини
     Не просто вогник маЯка,
     А перший вогник України.

 

 

* * *


Квітка Сонця            

(Загадка*)

 

Розбудіть мене, очеретянки,
   У зелених плавнях при Дунаї, –
   Я люблю дивитись на світанку,
   Як із моря Сонце випливає.

Батьківщина Сонця – десь на сході,
   Мій прапрадід – десь із Аргентини.
   Ну а я живу тут на городі
   І моя вітчизна – Україна.
----------
* Відповідь – у тексті загадки.   
    

 

 

* * *


Прощання на причалі

 

Знову пам’ятник Дюку 
     Задивився на схід,
     Бо вже люльку розлуки
     Запалив теплохід.

Дав гудок він із гавані:
     – П р о - щ а - в а й ! . .
     – Прощавай!..
     У далекому плаванні
     Не забудь рідний край.

 

 

* * *


Теплий край

 

Над осінніми берегами
     Пролітали гуси клинами.
     За гусьми крикливими через гай
     Подалася дівчинка в теплий край.

У гаю від крику ворони
     Опадало листя червоне.
     А за гаєм біля могили
     Золоте багаття горіло.

Довелось малій мандрівниці
До багаття йти, щоб погріться.

В пастухів знайшлися від зайця
     У торбині хліба окрайці.
     А до хліба – сіль, цибулина
     І смачна картопля-жарина. 
 
А іще знайшлись небилиці,
Як украли зайці рушницю,
     Як на конях циганські діти
     Доганяли червоне літо.

Аж надвечір з пучком калини
     Поверталась вона в долину.
     Пахло степом ситцеве плаття,
     Пахли руки димом багаття.

Біля хати під яворами
     Виглядала дівчинку мама.
     Перепало б їй на горіхи,
     Та сказала дівчинка тихо:

     – Не гнівися, матінко, і не лай,
     Я сьогодні бачила теплий край.

 

 

* * *


Гроза в Карпатах 

 

Гримить розгнівана гроза
     Над перевалом
     І креше з хмар у небесах
     Вогонь кресалом.

Летять зигзагами в ліси
     Вогненні стріли,
     Бо там сховалась від грози
     Нечиста сила.

Колись тут Довбуш молодий
     Стріляв з рушниці,
     Та не поцілив він тоді
     Метку чортицю.

Бабахнув знов на повен зріст
     Уже з пістоля,
     Та цього разу лиш під хвіст
     Насипав солі.

З тих пір у ліс хоч не ходи
     Гриби збирати, –
     Там розплодилися чорти
     І чортенята.

Багато літ і зим підряд
     Чорти запеклі
     Вивозять  SOSни із Карпат    
     На дрова в пеклі.

І каламутять води рік,
     Струмки прозорі,
     Які течуть із року в рік
     Із гір до моря.

Річки несуть дари свої
     І в Україну,
     Вони єднають всі краї
     В одну країну.

Тому так зляться зазвичай
     Чорти рогаті
     І каламутять водограй
     Так заповзято…

Знов гримнув постріл Перуна,
     Немов з гармати
     І покотилася луна
     На всі Карпати.

А десь у лісі скрикнув птах
     Із переляку, 
     Запахло сіркою в ярах, –
     Таки поцілив по рогах
     Перун чортяку!

Загнав козирного туза
     В тісне провалля.
     Гримить розгнівана гроза
     Над перевалом.    

 

 

* * *


Летючий корабель       

 

Із року в рік навколо Сонця,
     Мов корабель, пливе Земля.
     Ми – юнги, юні охоронці,
     Матроси цього корабля.

Тут батьківщина всіх народів,
     Тут народились я і ти,
     І міСяць – іграшка природи –
     Над нами сяє з висоти.

Під знаком доброї прикмети
     Пливуть на палубі Землі
     Сусіди наші по планеті –
     Дельфіни, зубри, журавлі.

Ставай на вахту разом з нами,
     Пильнуй, щоб п’ять материків
     Були сповиті не димами,
     А синім диханням лісів.

Поглянь: цвітуть сади в долині,    
     Виходить з берегів Дунай.
     Від гір до моря, Україно,  
     Весні ворота відчиняй! 

Знов до північної півкулі
     Птахи несуть пісні свої.
     Щодня в садах кують зозулі,
     Щебечуть, тьохкають гаї.

Зелений лист тремтить на гілці,
     Мов стяг на щоглі корабля.
     В навколосонячній мандрівці
     Нехай щастить тобі, Земля!

 

За матеріалами: Анатолій Качан. Збірка лірики та ігрової поезії «Гуляє парус на Лимані». Художник Яна Кернер-Вернер. Київ, видавництво "Авіаз", 2016 р., 159 с.

 

 

Більше віршів Анатолія Качана на нашому сайті:

Анатолій Качан, вірші для дітей
Анатолій Леонтійович Качан - відомий український дитячий поет, громадський та культурний діяч. Він - автор 17 книжок для дітей. у цьому розділі дивіться збірки віршів Анатолія Качана: "Листи з осіннього саду", "Прощання з літом", "Світання року", "За нашим садом грає море".
 
 
 
 
 
 

Більше віршів про Україну на "Малій Сторінці":

Вірші про Україну

УкраїнаДумки українських поетів про рідну країну, їхні відчуття до української землі і нашого народу  - все це юні читачі зможуть знайти в представленій добірці віршів про Україну від Ганни Черінь, Юрка Шкрумеляка, Наталки Талиманчук, Іванни Савицької, Уляни Кравченко, Яни Яковенко, Василя Симоненка, Івана Франка, Володимира Сосюри, Катерини Перелісної, Богдана-Ігоря Антонича, Марійки Підгірянки, Миколи Чернявського, Володимира Сіренка, Іванни Блажкевич , Грицька Бойка,  Миколи Вінграновського, Платона Воронька, Наталі Забіли,  Анатолія Камінчука, Анатолія Качана,  Володимира Коломійця, Тамари Коломієць, Ліни Костенко, Андрія Малишка, Андрія М’ястківського, Івана Неходи, Бориса Олійника, Дмитра Павличка, Максима Рильського, Вадима Скомаровського, Сосюра Володимир, Павла Тичини, Петра Осадчука, Варвари Гринько та інших відомих українських поетів.


Останні коментарі до сторінки
«Анатолій Качан. Поезії про рідну Україну зі збірки «Гуляє парус на Лимані»»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
Топ-теми