Жартівливі вірші Шевченка


Тарас Шевченко

У перетику ходила

У перетику ходила
По оріхи,
Мірошника полюбила
Для потіхи.
Мельник меле, шеретує,
Обернеться, поцілує
Для потіхи.

У перетику ходила
По опеньки,
Лимаренка полюбила,
Молоденька.
Лимар кичку зашиває,
Мене горне, обнімає,
Молоденьку.

У перетику ходила
Я по дрова
Та бондаря полюбила,
Чорноброва.
Бондар відра набиває,
Мене горне, пригортає,
Чорноброву.

Коли хочеш добре знати,
Моя мати,
Кого будеш попереду
Зятем звати —
Усіх, усіх, моя мамо,
У неділеньку зятями
Будеш звати.

Вірш Т. Г. Шевченка за мотивами народних пісень
«Ой піду я до млина...» та «Ой піду я в ліс по опеньки...».
Орієнтовно: кінець вересня — грудень 1848 р., Косарал

Перетика, перетик — може мати два тлумачення: 1) перетика — перелісок; 2) перетик — тонкоткана полотняна тканина для сорочок, яка перетикалася іншою (обарвленою або, в разі ткання білим по білому, товщою) ниткою. У творі слово вжито для позначення верхнього дівочого вбрання.

Шеретувати — обдирати зерно, відділяти лузгу від ядра насіння на шеретівці — спеціальному пристрої.
Лимар — майстер, що виготовляє дрібні шкіряні речі, тут — упряж для коней.
Кичка — повстяна прокладка під хомутом, підхомутник.

 

* * *

 

Тарас Шевченко

Утоптала стежечку

Утоптала стежечку
Через яр,
Через гору, серденько,
На базар.

Продавала бублики
Козакам,
Вторговала, серденько,
П’ятака.

Я два шаги, два шаги
Пропила,
За копійку дудника
Найняла.

Заграй мені, дуднику,
На дуду,
Нехай своє лишенько
Забуду.

Отака я дівчина,
Така я!
Сватай мене, серденько,
Вийду я.

Вірш Т. Г. Шевченка "Утоптала стежечку" написано орієнтовно у кінці вересня — грудні 1848 року у Косаралі. Стилізація народної жартівливої пісні «Ой ходила дівчина бережком...»

 

 

Читайте твори Тараса Шевченка на нашому сайті:

твори Шевченка
Уже для багатьох поколінь українців — і не тільки українців — Шевченко означає так багато, що сама собою створюється ілюзія, ніби ми все про нього знаємо, все в ньому розуміємо, і він завжди з нами, в нас. Та це лише ілюзія. Шевченко як явище велике й вічне — невичерпний і нескінченний. Волею історії він ототожнений з Україною і разом з буттям рідної держави продовжується нею, вбираючи в себе нові дні й новий досвід народу, відгукуючись на нові болі та думи, стаючи до нових скрижалей долі. Він росте й розвивається в часі, в історії, і нам ще йти і йти до його осягнення. Ми на вічному шляху до Шевченка...

Останні коментарі до сторінки
«Жартівливі вірші Шевченка»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
Топ-теми