Збірка віршів про мову від українських поетів-класиків


 

На відео: Юрій Шкрумеляк. "Молитва за рідну мову".

 

 

Завантажити текст збірки віршів про українську мову (txt.zp)

 

 

 

Юрко Шкрумеляк

МОЛИТВА ЗА РІДНУ МОВУ
 
Боже, Отче милостивий,
Ти нам дав ту мову красну,
Поміж мовами найкращу,
Нашу рідну, нашу власну.

Тою мовою співала
Нам, маленьким, наша мати,
Тою мовою навчала
Тебе, Боже, прославляти.

Тою мовою ми можем
Величатись перед світом,
Бо між мовами ця мова -
Мов троянда поміж цвітом.

Хоч би й хто напастував нас,
Хоч би й хто посмів грозити, -
Дай нам силу, дай відвагу
Рідну мову боронити.

Поможи, Небес Владико,
Хай буде по Твоїй волі,
Щоб та мова гомоніла
Вільно: в хаті, церкві, в школі.

Дай діждати пошанівку
Рідного святого слова,
Щоб цвіла на славу Божу
Наша українська мова!

 

* * *

 

Олександр Олесь

О СЛОВО РІДНЕ! ОРЛЕ СКУТИЙ!

О слово рідне! Орле скутий!
Чужинцям кинуте на сміх!
Співочий грім батьків моїх,
Дітьми безпам'ятно забутий.

О слово рідне! Шум дерев!
Музика зір блакитнооких,
Шовковий спів степів широких,
Дніпра між ними левій рев...

О слово! Будь мечем моїм!
Ні, сонцем стань! вгорі спинися,
Осяй мій край і розлетися
Дощами судними над ним.

 

* * *

 

Василь Симоненко

МОЯ МОВА

Все  в  тобі  з'єдналося,  злилося –
Як  і  поміститися  в  одній! –
Шепіт  зачарований  колосся,
Поклик  із  катами  на  двобій.

Ти  даєш  поету  дужі  крила,
Що  підносять  правду  в  вишину,
Вченому  ти  лагідно  відкрила
Мудрості  людської  глибину.

І  тобі  рости  й  не  в'януть  зроду,
Квітувать  в  поемах  і  віршах,
Бо  в  тобі – великого  народу
Ніжна  і  замріяна  душа.

 

* * *

 

Варвара Гринько

РІДНА МОВА

Сію дитині
В серденько ласку.
Сійся-родися
Ніжне «будь ласка»,  
Вдячне «спасибі»,  
«Вибач» тремтливе, —  
Слово у серці —  
Як зернятко в ниві.  
«Доброго ранку!»,
 «Світлої днини!» —  
Щедро даруй ти  
Людям, дитино!  
Мова барвиста,  
Мова багата,  
Рідна і тепла,  
Як батьківська хата.

 

* * *

 

Сидір Воробкевич

РІДНА МОВА
 

Мова рiдна, слово рiдне!  
Хто вас забуває,  
Той у грудях не серденько,  
А лиш камiнь має.  
Як же мову ту забути,  
Що нею учила  
Нас всiх ненька говорити,  
Ненька наша мила.  
Ой, шануйте, поважайте  
Рiднесеньку мову,  
I навчайтесь розмовляти  
Своїм рiдним словом.  

 

* * *

 

Олена Пчілка

РІДНЕ СЛОВО
 

Так довго сподівана, ждана година
Настала для рідного слова мого:
Не так, як приборкана, смутна пташина,
Озветься воно із затишку свого;
Не так, — весняним жайворонком у полі
Вкраїнськая мова тепер залуна
І гомоном вільним по всьому роздоллі,
По всій Україні озветься вона.
Дарма, що по небу весняному тучі
Громадою темною швидко летять,
Не страшно пташині ні грому, ні бучі -
Крізь хмари бо промені сонця мигтять!
Дзвінкий жайворонок то вгору, до сонця,
Зів’ється, де сяє йому любий рай,
То пісню співа й до людського віконця... -
Лети ж, рідне слово, лети в рідний край!

 

* * *

 

Микола Лотоцький

МОВА

Не говори: в нас мова солов'їна,
Бо мова вище, ніж пташиний спів.
В її скарбниці— доля України,
Глибинна таємниця правіків.

Вона нуртує джерелом криничним,
Із попелища феніксом встає,
Для нації вона гарант на  вічність,
Тому її так люто ворог б'є.

Все заберуть, а залишилось слово,
Знов до життя повернемося ми.
Лише тому, що не пропала мова,
То й ми ще наче люди між людьми.

Без мови — не створити нам держави,
Доріг тернистих не перебрести!
Хай вороги жорстокі і лукаві—
Стіною стань і мову захисти!

Річ не про те, що мова солов'їна,
Бо мова глибше, ніж пташиний спів.
В її скарбниці— доля України,
Космічна нерозгаданість віків.

 

* * *

 

Володимир Самійленко 

УКРАЇНСЬКА МОВА


                Пам'яті Т. Г. Шевченка

Діамант дорогий на дорозі лежав, —
Тим великим шляхом люд усякий минав,
І ніхто не пізнав діаманта того.
Йшли багато людей і топтали його.
Але раз тим шляхом хтось чудовний ішов,
І в пилу на шляху діамант він найшов.
Камінець дорогий він одразу пізнав,
І додому приніс, і гарненько, як знав,
Обробив, обточив дивний той камінець,
І уставив його у коштовний вінець.
Сталось диво тоді: камінець засіяв,
І промінням ясним всіх людей здивував,
І палючим огнем кольористо блищить,
І проміння його усім очі сліпить.
Так в пилу на шляху наша мова була,
І мислива рука її з пилу взяла.
Полюбила її, обробила її,
Положила на ню усі сили свої,
І в народний вінець, як в оправу, ввела,
І, як зорю ясну, вище хмар піднесла.
І на злість ворогам засіяла вона,
Як алмаз дорогий, як та зоря ясна.
І сіятиме вік, поки сонце стоїть,
І лихим ворогам буде очі сліпить.
Хай же ті вороги поніміють скоріш,
Наша ж мова сія щогодини ясніш!
Хай коштовним добром вона буде у нас,
Щоб і сам здивувавсь у могилі Тарас.
Щоб, поглянувши сам на створіння своє,
Він побожно сказав: «Відкіля нам сіє?!»
(Київ, 1885 р.)

 

* * *

 

Володимир Сосюра

РІДНА МОВА

Вивчайте, любіть свою мову, 
як світлу Вітчизну любіть, 
як стягів красу малинову, 
як рідного неба блакить.
Нехай в твоїм серці любові 
не згасне священний вогонь, 
як вперше промовлене слово 
на мові народу свого.
Як сонця безсмертного коло, 
що креслить у небі путі, 
любіть свою мову й ніколи 
її не забудьте в житті.
Ми з нею відомі усюди, 
усе в ній, що треба нам, є, 
а хто свою мову забуде, 
той серце забуде своє.
Вона, як зоря пурпурова, 
що сяє з небесних висот, 
і там, де звучить рідна мова, 
живе український народ.
Народ наш, трудар наш і воїн, 
що тьму подолав у бою. 
І той лиш пошани достоїн, 
хто мову шанує свою.
(1931)

 

* * *

 

Іван Багряний

РІДНА МОВА

Мово рідна! Колискова
Материнська ніжна мово!
Мово сили й простоти, —
Гей, яка ж прекрасна Ти!

Перше слово — крик любови,
Сміх і радість немовляти —
Неповторне слово «Мати» —
Про життя найперше слово...

Друге слово — гімн величний,
Грім звитяг і клекіт орлій, —
Звук «Вітчизни» неповторний
І простий, і предковічний...

Ну, а третє слово — «Мила» —
Буря крови, пісня рвійна
І така, як пах любистку,
І така, як мрійка мрійна...

Перейшов усі світи я —
Є прекрасних мов багато,
Але першою, як Мати,
Серед мов одна лиш ти є.

Ти велична і проста.
Ти стара і вічно нова.
Ти могутня, рідна мово !
Мово — пісня колискова.
Мова — матері уста.

 

* * *

 

Павло Тичина

СЛОВО

А Вкраїни ж мова —
Мов те сонце дзвінкотюче,
Мов те золото блискуче,

Вся і давність і обнова —
Українська мова.

Розквітай же, слово,
І в родині, і у школі,
Й на заводі, і у полі
Пречудесно, пречудово —
Розквітай же, слово!

Хай ізнов калина
Червоніє, достигає,
Всьому світу заявляє:
Я — країна Україна —
На горі калина!

 

* * *

 

Леонід Полтава

ХТО ЯК ГОВОРИТЬ

Все, що живе на світі, 
Уміє розмовляти. 
Уміють говорити зайці і зайченята, 
По-своєму говорять і риби серед моря,
І у садочку пташка, і у траві комашка... 
Говорять навіть квіти з блискучими зірками...
— А як говорять діти?
— Так, як навчила мама!
— Прийми ж, матусю, 
Слово подяки від дитини 
За нашу рідну мову, 
За мову України.

 

* * *

 

Олександр Підсуха

МОВА

Ой яка чудова українська мова!
Де береться все це, звiдкiля i як!
Є в нiй лiс-лiсок-лiсочок, пуща, гай, дiброва,
Бiр, перелiсок, чорнолiс. Є iще байрак.

I така ж розкiшна i гнучка, як мрiя.
Можна "звiдкiля" i "звідки", можна i "звiдкiль".
Є у нiй хурделиця, вiхола, завiя,
Завiрюха, хуртовина, хуга, заметiль.

Та не в тому справа, що така багата
Помагало слово нам у боротьбi.
Кликало на битву проти супостата,
То звучало смiхом на полях плаката,
I за все це, мово, дякуєм тобi.

Скрiзь одне жадання, i мета, i яснiсть.
Живемо, працюємо, як одна сiм'я,
I краса новiтня окриля сучаснiсть.
Цю красу звеличує мова i моя.

Нас далеко чути, нас далеко видно.
Дмуть вiтри iсторiї в нашi паруси.
Розвивайся й далi, мово наша рiдна,
I про нас нащадкам вiстку донеси.
(1961 р.)

 

* * *

 

Дмитро Луценко

О РІДНА МОВО…

О рідна мово! Є ще люди ниці,
Зрікаються, бува, і матерів!
А я твої троянди й чорнобривці
Любов'ю до пелюстки обігрів.

Ти — крона й корінь рідного народу:
Батьків, дідів і прадідів і пра...
І час твою не вичовгає вроду,
Не висотає Ворскли і Дніпра.

Бо ти — моя сподвижниця і слава,
Мечі і струни, правда і терни
Від київського князя Ярослава
До нашої стрімкої бистрини.

 

* * *

 

Максим Рильський

МОВА

Як парость виноградної лози,
Плекайте мову. Пильно в ненастанно
Політь бур'ян. Чистіша від сльози
Вона хай буде. Вірно і слухняно
Нехай вона щоразу служить вам,
Хоч і живе своїм живим життям.
Прислухайтесь, як океан співає –
Народ говорить. І любов, і гнів
У тому гомоні морськім. Немає
Мудріших, ніж народ, учителів;
У нього кожне слово – це перлина,
Це праця, це натхнення, це людина.
Не бійтесь заглядати у словник:
Це пишний яр, а не сумне провалля;
Збирайте, як розумний садівник,
Достиглий овоч у Грінченка й Даля,
Не майте гніву до моїх порад
І не лінуйтесь доглядать свій сад.

 

* * *

 

Любов Забашта

РІДНА МОВА

Розвивайся, звеселяйся, моя рідна мово, 
У барвінки зодягайся, моє щире слово. 
Колосися житом в полі, піснею в оселі, 
Щоб зростали наші діти мудрі і веселі. 
Щоб на все життя з тобою ми запам'ятали, 
Як з колиски дорогої мовоньку кохали.

 

* * *

 

Василь Сосюрченко

ХОЧ ДИВНО ЦЕ

Хоч дивно це, але мене питають,
Чому по-нашому завжди я розмовляю.
І всім таким я мусив одвічати,
Що не люблю нічого позичати,
Ні перед ким схилятись не бажаю,
Що мову я свою чудову маю.
І головне – це мова, мислю я,
Моїх батьків, мого народу і моя.

 

* * *

 

Володимир Забаштанський

ЯК НЕМА БЕЗ ЗІРОК НЕБОЗВОДУ

Як нема без зірок небозводу,  
Як блакиті без сонця нема,  
Так і мови нема без народу,
І народу без мови нема.  

 

* * *

 

Василь Діденко

РІДНІЙ МОВІ

(Я не останній з могікан)

Мені казав один ханжа,
Що наша мова геть відстала,
Що краще йшла б мені чужа,
Немов до хліба – кусень сала,
Що весь мій поетичний план
Спинитись може напівході,
Що я – останній з могікан,
Що наша мова вже не в моді.
Гей, проповіднику! Стривай!
Твої слова – старенька ряса.
Я не піду в твій тихий рай,
Я – син Великого Тараса.
Як Прометей не вмер від ран,
Не вмре і мова – гарна зроду.
Я не останній з могікан,
Я – син великого народу!

 

* * *

 

Валентин Бичко

УКРАЇНСЬКА МОВА

Мово моя українська —
Батьківська, материнська,
Я тебе знаю невивчену —
Просту, домашню, звичну,
Не з-за морів прикликану,
Не з словників насмикану,
Ти у мені із кореня —
Полем мені наговорена,
Дзвоном коси прокована,
В чистій воді смакована.
Смутком багать продимлена
З хлібом у душу всмоктана,
В поті людськім намокнута,
З кров'ю моєю змішана
І аж до склону залишена
В серці моїм.
Ти звеш сюди
Добрих людей до бесіди.
Бесідо ж моя щирая,
Всіх я до тебе запрошую.
Тільки у вас я вірую,
Люди мої хорошії!

 

* * *

 

Володимир Каплун

РІДНА МОВА — БОЖИЙ ДАР

Щиглик-батько щебетав —
щигленяток научав:
"Щоб належну гідність мати —
рідну мову треба знати!

Від непам'ятних ще літ
Бог створив цей гарний світ,
всій пташині поосібно
дав ось мову власну, рідну...

Й кожна із пташок отих
до своїх діток малих
щебече щодня свобідно
лиш на мові своїй, рідній!

Перепілка: "Під-пі-літь..."
Ластівочка: "Фіть, фіть, фіть..."
"Цір" — горобчик повторяє,
а зозуля: "Ку-ку" знає.

"Тьох-тьох" — кличуть солов'ї.
"Кру-кру" — дужі журавлі.
Чайка скиглить, ніби плаче,
а ворона сумно кряче.

Так ось, бачте, — вся пташня
Розмаїто і щодня
мовою своєю кожне —
славословить Ім'я Боже!"

Тож затямте, діточки,
не як будь-котрі пташки,
але так, як мама й тато,
ви повинні щебетати!

Запитаю й вас, батьки,
чи ж ми гірші за пташки,
що з дітьми у власнім домі
розмовляєм по-чужому?

Вина цього — лиш у вас!
Та ж писав Кобзар-Тарас,
щоб чужого научатись,
але свого не цуратись!

Приклад з щиглика беріть —
і вже з перших днів (не літ)
до дітей своїх з любові
говоріть на рідній мові!

Рідна мова — Божий дар,
що нам дав всесвіту Цар!
Рідну мову треба знати,
шанувати і плекати!

 

* * *

 

Дмитро Білоус  

ЯКЩО З УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ

Якщо з українською мовою
В тебе, друже, не все гаразд,
Не вважай її примусовою,
Полюби, як весною ряст.
Примусова тим, хто цурається,
А хто любить, той легко вчить:
Все, як пишеться, в ній
вимовляється, -
Все, як пісня, у ній звучить.
І журлива вона, й піднесена,
тільки фальш для неї чужа.
В ній душа Шевченкова й Лесина,
І Франкова у ній душа.
Дорожи українською мовою,
Рідна мова - основа життя.
Хіба мати бува примусовою?
Непутящим бува дитя!

 

* * *

 

Степан Жупанин

РІДНА МОВА

По-своєму кожна
Пташина співає,
По-своєму кожен
Народ розмовляє.
У мене й народу  мого
Українська є мова чудова,
Своя, материнська.
По світу її,
Як святиню, нестиму
Допоки живу,
В чистоті берегтиму,
З Любов’ю сердечною,
Вірністю сина.
Ця мова для мене,
Як мати, єдина.

 

* * *

 

Григорій Вієру

НАША МОВА

Соловей мовчить на дубі 
У годину вечорову — 
Зачудовано і любо 
Слуха нашу рідну мову.

І коли б він став шукати 
Слів до пісні чарівної,
То набрав би їх багато 
З мови нашої живої.

 

* * *

 

Ганна Чубач

УКРАЇНСЬКА МОВА

Золоте курчатко 
В золотій торбинці 
Принесло сьогодні 
Літери дитинці. 
А дитина з літер 
Збудувала слово. 
І звучить, як пісня, 
Українська мова.

 

* * *

 

Марія Хоросницька

МАТУСИН ЗАПОВІТ

Раз казала мені мати:
«Можеш мов багато знати,
Кожну мову шанувати,
Та одну із мов усіх
Щоб у серці ти зберіг».
В серці ніжну і погідну
Збережу я мову рідну!

 

* * *

 

Микола Сингаївський 

ВСЯ МОЯ РОДИНА

Мати, мова, Батьківщина — 
От і вся моя родина.

Батьківщина, мати, мова — 
Три цілющих, вічних слова.

Батьківщина, мова, мати — 
Нас повік не роз'єднати.

 

  За матеріалами: http://slovokalinove

вірші для дітей про мову

 

 

Більше віршів про мову на нашому сайті:

Вірші про рідну мову

Вірші про рідну мовуУкраїнський  народ  має  давню  історію,  він  витворив оригінальну й неповторну культуру, відому всьому світові.  А найголовнішою  його  ознакою,  що  дає  йому право називатися нацією, є мова - його найбільша духовна цінність, його суть, основа його буття.Це  найдорожчий  скарб,  переданий  українцям  сотнями  й сотнями  попередніх  поколінь,  виплеканий  у  давньому переказі, у народній пісні, у влучній приказці.

 

 

Дивіться також:

Зразок шумерської писемності
Українська мова своїм корінням, за твердженням істориків, сягає глибини не менше семи тисячоліть. Праєвропейський санскрит містить більше 1000 нинішніх українських кореневих слів. Жодна з європейських мов (окрім литовської) так близько не стоїть до своїх витоків.
 
 
 
 
Українська мова як атрибут української держави
Українська мова – це скарбниця духовної і культурної спадщини українського народу. У різноманітних формах існування української мови (старовинні усні перекази і літописи, народні пісні і думи, казки і міфи, поетичні і прозові твори тощо) зберігається історична пам'ять та досвід нації, її світоглядні і моральні цінності, віддзеркалюються національні традиції і звичаї, тобто ознаки, що притаманні саме цій спільноті і тому є унікальними складовими національної ідентичності.

Останні коментарі до сторінки
«Збірка віршів про мову від українських поетів-класиків»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
Топ-теми